Зробіть так, щоб дитина ставилась до нас щиро, і ви завжди будете багато мати матеріалу для спостеріжень того, чим живе ваша дитина. Шануйте й щирість і розвивайте довірря до себе. Вислухайте уважно всі її скарги, радійте її радощами, і дитині не буде потреби вигадувати.
Не можна гнітити дитину своїм поводженням. Пригніченість викликає в дитині опір, знищує в ній радість і задоволення життям, простоту і щирість взаємовідносин, викликає недовірря до нас і штовхає шукати иншого товариства.
А хіба не є найкращими товаришами дитини батьки й родина взагалі? Чому-ж ми своїм поводженням будемо відштовхувати її від себе? Ніхто так жагуче не буде бажати добра і щастя дитині, як батьки. Тому так природньо їм обставляти життя ії, щоб в родині найлегше, найвільніще буяли її душа серце.
Підносьте дитину власним прикладом з щабля на щабель людських чеснот, ведіть її до правди своім правдивим, чистим, любовним відношенням, своім чесним життям.
Діти не народжуються порочними, їх виховують такими люди й обставини.
Ми мусимо далі визначити кільки природніх джерел, які сприяють розвитку брехливости у дитини.
По-перших — надзвичайно сильна уява дитини, яка спричиняється до самообману. Вони уявляють себе кіньми, мисливцями, візниками, куховарами і чим хочете. При чім, уявляючи себе тим або иншим, вони цілком забувають про дійсність. В такі моменти даремно упевнювати її, що вона не те, що уявляє.
Така умовність тотожна брехливости, вона з'являється істотною для дитини. Особливо сильно впливають на такий стан казки, байки, оповідання.
По-других — малосила дитина любить хвастати, величатися. Воно з'являється у дітей періодами, а потім пізніще зникає. До цього з'явища треба ставитися дуже уважно. Тут не брехливість, а хворобливе з'явище. Не треба тільки сприяти розвитку цього, бо потім воно може стати пороком.
По-третіх — брехливість, що сполучена з захистом себе й товаришів. Діти брешуть, аби захистити себе й товаришів від небезпеки. Тут сприяє брехливості соціальне почуття, добробут товаришів. Я знаю родину, де суворий батько, і там троє дітей нізащо не зрадять один одному, хоч би їх катували. Вони вигадують, кажуть неправду, а товариша не підведуть. Вони знають, що страждать краще всім, ніж одному, і вони міцно з'єднані батківською суворістю, його жорстокістю.
От головні три причини, що спричиняються до розвитку брехливости, але між ними є безліч инших непомітних. Щоб їх відкрити, треба більше уваги до життя дитини.
Одне можна сказати: коли помічена брехливість між дітьми, треба змінити спосіб виховання. Дитина не по своій волі бреше: її примушують обставини. В них і треба шукати причину цього з'явища в дітях.
