Другим елементом волі треба вважати закон самоохорони. В силу цього закону самовільні рухи сполучаються з почуттям задоволнення і страждання. Перше підвищує життєздатність, друге понижує його. Відомо, що випробована нами насолода від рухів спонуковує нас до збільшення зусілля і продовження їх. Досить порівняти наші переживання, коли ми йдемо донелюбої нами праці або коли ми повертаємся з тяжкої, неприємної праці додому. Або порізняти наші рухи, коли ми виходимо з тепла на холод, або повертаємся з холоду в тепло.
Особливо це різко виявляється в тваринах і малих дітях. Досить простежити те, як голодні діти або тварини живляться смашною їжою; як вони прудко біжать до неї. Смакове почуття під впливом голоду надзвичайно підвищує жвавість.
Почуття страждання навпаки затримує рухи. Наприклад наше бажання походити по стерні босими погами припинюється після двох — трьох кроків. Ми повертаємо назад або вишукуємо инших способів до руху. Під час живлення ми припинюємо рух зубів, коли на них попаде піщинка. Дитина не вийде одна на подвірря, коли там ходять гуси, після того як вони її подзюбали хоч раз, і т. ин.
Ці два елементи впливають природьно на розвиток волі і з'являються школою самовиховання. Але їх одних далеко не досить, щоб воля у дитини розвинулася, оскільки це потрібно для життя в суспільстві. Для цього потрібні й инші фактори.
Ріст вольової сили підлягає певному порядку свого розвитку. Гадають, що він приблизно іде таким шляхом: спочатку випадково сполучається задоволнення з таким самовольним рухом, який збільшує або підтримує це задоволнення, а страждання — з рухом, який зменшує ці страждання. В цих обох випадках в силу самоохорони рухи наші при повторенні сполучаються з почуттям, і ми або продовжуємо рухи або припинюємо їх при подібних переживаннях, і з часом почуття починають керувати рухами. Таким чином складаються звички в кожній живій істоті, що може відгукуватися на чуттьові приймання рухом.
Рухи сполучаются про задоволненні і стражданні в певні групи рухів і розвиток волі поступово переходить з простого акту дії в складний. Сила і напрямок цих сполучень зміцнюється вихованням і обертається в вольову діяльність.
Для виховання важно знати, коли-ж власне з'являється у дитини свідомість в рухах і діях, коли дитина робить свідоме зусілля волі. Де-хто з вчених стверджує, що ці перші свідомі дії починаються на третьому або четвертому місяці після народження. Але тут треба зауважити, що на 3—4 місяці ми вже можемо ясно бачити змагання дитини зробити той або инший свідомий рух. Що-ж торкається не ясних, коли дитина робить зусілля з певною метою, але не може ще досягти, бо її рухи ще не зовсім підвладні її волі, то коли вони починаються, ніхто не
