йому знати псіхофізичний склад її. Дослідити, чим вона живе, які образи й ідеї складають її розуміння й думання, які закони псіхики керують її поводженням, володіють нею.
Апарат, що через нього ми обмінюємось своїми переживаннями і думками, є мова. Обсяги її залежать від степеня духового розвитку. В одних народів вона складається з кількох сотень слів, в инших з десятків і сотень тисяч. Як згуки, так і слова кожної нації є власною творчістю нації, є плодом збільшеної духової продукції.
Мова народів, як псіхофізичний акт, має всі ознаки національности. Кожному слову і навіть де-яким окремим згукам надано конкретний зміст, з'єднаний певними уявленнями. І такі розуміння, як любов, добро, правда і т. и., здобувають собі у кожного народу особливі національні риси.
Орґанізм нації витворив за сотні літ істнування власне національне обличчя, свою мову — природний орґан для передавання з покоління в покоління думок, переживань, ідеалів. Рідна мова — культурна спадщина народу; дитина приймає її так, як вживає її народ, — зливається з народом через ідеї і розуміння, що передає їй її нація.
З мовою дитина перейняла й культуру рідного народу: його установи, правові, соціяльні, державнї й побутові переконання. І все се кладе печать особливих прикмет на псіхичний склад думання, витворює певні правила поводження та моральні погляди.
Дитина в своїй нації, в її духовій спадщині, має і підпору і захист серед життєвих пригод. Оточена змалку рідними формами життя, чуючи навкру-
