|
І саме тих, що присягнулись мужности і звазі.
Рогами в них уперся бик
Засліпленого гніву.
Ті руські генерали
Шаміля, мов яркого зубра,
Зігнали з гір, загнали у ятро.
Живучу ящірку зміж скель
Взялиі витиснули палицеюгніву,
Царю під ноги кинули в далеку північ—
І росчавили.
Ех, небуло вже другого Шаміля,
Як не було і другого слуги у Магомета!
Тоді сам Воронцов
Тарантулом уп'явся в грудь Кавказу,
Труїв і поїдав,
Випалюючи геть долини.
Його підручні нищили ліси,
Станиці закладали на скалинах Лаби,
Над Пшишем їх гармати жерладерли
І грімали в аули непокірні.
Просіками викочували велитнів зелених,
Що лапами черпали піну
Заюшливої Білої ріки.
Дубів скидали з круч,
Дітей об камінь розбивали,
Жінок скидали в прірви,
І брали на штики відважних адигейців
За те, що не хотіли
Чужинцям покоритись,
Що не хотіли кращих рідних земель
Панам та глитаям віддати,
Та й не схотіли взяти добровільно,
Як необтесане у дразочках ярмо
Московську чиновню собі на шию.
Вони прийшли з півночі в наші гори
І отруїли день, щоб запалити ніч.
Кострами прискали аули у вогні,
Бедраті барани у снідь пішли
Грабіжникам—проклятим,
А наші діти мусіли емірати.
Отак перевалили й гори,
Аж за хребти закинули зажерні пальці,
Що стукнулись об беріг Чорноморський.
Примусили склонитися царю
Незломні голови Кавказу.
Аж тридцять літ ішла борня.
Лягло, лягло... і де там пощитати....
Не плачте зараз ви.
Не квильте, рідні браття!
Скажіть, старі, як свідки, молодим,
Ви білі, мов сніги, од літ завзятих!
Хіба тоді батьки вас не носили,
Щоб заховати
В країні Арарату?
Хіба в гущавинах Ріону,
Якого ви не пам'ятаєте тепер,
Де пальми між ліянами і фікуси буяють,
І де фазани виноград їдять,
Хіба не там ховала мати
Вас немовлятами од лютої напасти?
„Так, так...“ схилилась сивина
Осінньою травою: „Правда“...
Та ще продовжував Іскандер
Пекучу повість болю і покори,
А все не висихала річка мови.
„О,прийде час, він пройде скоро
І заговорять гори,
Проснуться гори,
Здвигнуться вибухами гори!
Але ви, браття,
Слухайте ще далі.
Коли упав Кавказ
Нахмурились верхів'я
І ліс зелений застогнав:
Гули, скрипли од болю сосни,
|
