Сторінка:Червоний шлях, 1923-01.pdf/122

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ПРОФ. ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ

Принціп відносности[1].

Кінцевим завданням наукової думки є дати таку картину природи, що в найпростіший спосіб та без суперечностей об'єднувала б собою увесь досвід і спостереження людини.

Матерьял, яким оперує наш розум, складають безпосередні переживання наші, що їх правдивість є безсумнівною: відчування світла або згуку, тепла або холоду, радости чи горя — це такі переживання, що мати сумнів відносно їх дійсности не мало б жадної рації.

Свідомість, що охоплює всю ріжноманітність безпосереднього досвіду, звязує його окремі факти в суцільну картину, а діяльність розсудку має на меті встановити закономірні відношення поміж окремими спостереженнями та з'ясувати їх, цеб-то звести на те, що вже раніш було добре відоме, звикле.

Тут починається обсяг наукового знання, отут виникають і найглибші людські помилки.

Історія науки вважає епохи знищення таких помилок своїми найвищими етапами.

Нові теорії, що зносять помилки та ілюзії розуму, зустрічают опір з боку природньої інерції людської думки, і лише непереможна сила логіки та порушення старої будівлі через нові дані досвіду забезпечують перемогу.

Коперникова теорія устрою світа заступила старе уявління про землю, що нерухомо перебуває в середині світу, — уявлінням про планету, яка є у вічному русі і немає жадних переваг над иншими небесними тілами. Вона знищила звиклий, помилковий погляд людства, ніби в світі є особливі напрями, шо їх ми й нині характеризуємо словами: «вгору», «униз».

 
  1. Від Редакції. Принціп відносности притягає до себе увагу наукових кол всього світу. Одночасно шириться популярна література на цю тему. Ім'я Ейнштейна набірає величезної популярности. Редакція „Червоного Шляху“ іде назустріч інтересам читачів і містить по цьому питанню статтю проф. Желіхівського. Але редакція вважає потрібним по передить читачів, що теорія Ейнштейна в тій мірі, в якій вона виходить за межи фізіки і претендує на гносеологичні і філософські висновки, все більше викликає проти себе гостру критику і боротьбу. Всі визнають величезні, заслуги Ейнштейна в тому, що він остаточно руйнує уявління про абсо-