Сторінка:Червоний шлях, 1923-01.pdf/128

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

одного біля носу, другого — біля керми — з годинниками в руках' обом пасажирам пропонується помітити час, коли промінь світла від засвіченої лампи досягне їх. Коли пароплав рухається, то промінь світла досягне до спостерігача, шо на носі, пізніше, аніж до спостерігача, що на кермі, бо перший увесь час втікає уперед від місця, де засвічується в нерухомому етері світло, та від проміню, шо йде до нього; а другий — рухається цьому місцю та проміню назустріч[1]. Вони провадили свою спробу досить достотними засобами й переконались, що обидва спостерігачі дістали сігнала точнісенько в один час. Пасажири вже мають ніби нагоду тріумфу, бо їм здається, шо вони вирішили задачу, яку собі поставили. Але як вони будуть здивовані, коли довідаються про те, шо пасажири пароплаву, який пройшов повз їхнього, приладами не менш достотними, ніж ті, що ними користувалися зараз вони, стежили за швидкістю поширення проміння від їхньої лампи й знайшли, що й відносно них, — пасажирів другого пароплаву, — проміння росповсюджувалось цілком однаково. Пасажири обох пароплавів знайшли, що швидкість світла для обох пароплавів однакова; вона є рівною 300.000 кілометров на одну мить. Але немає сумніву, що пароплави один відносно другого змінюють місце. Факт зараз встановлений визначає теж саме, ніби, скажемо, кур'єрський потяг біжить однаково відносно до нерухомих стовпів біля залізничої колії, як і відносно грузового потягу, що йде по рівнобіжній колії.

Однак, достотність спроб не дозволяє нам мати сумнів що до встановленого факту. Те, що є абсурдом для руху матерьяльних тіл, складає достотно встановлену істину для руху світляного проміню. Але як помирити суперечки, шо виникли тепер?

Великою заслугою Ейнштейна є те, що він звернув увагу на одно припущення, яке входить у всі наші виміри та міркування й залишається без перевірки досвіду та з нього зовсім не випливає. Це припущення, ніби протікання часу має абсолютний характер, що воно не залежить від стану руху тіл. Ейнштейн довів, що необхідним висновком з фактів спостеререження є відносність поняття про одночасовість двох подій, що абсолютний, незмінно текучий час Ньютона є фікція, і що в кожнім пункті простору існує свій час, котрий тече в залежності від стану руху цього пункту.

ВІДНОСНІСТЬ ЧАСУ.

Зрозуміти в чому тут справа, допоможуть нам такі прості міркування.

Нехай я хочу перевірити два годинники, що знаходяться один від одного на досить великім віддаленні, з третім, який

  1. Немає жадного значіння, що лямпа посувається вкупі з пароплавом, бо промінь росповсюджується з пункту в етері, де засвітили лямпу, а цей пункт є нерухомий.