якого світло доходить від спостерігача А до нього. Одинокий висновок, що його може зробити спостерігач В, буде такий: я не рухаюсь, бо инакше я або відходив би від проміню, що мене наздоганяє, або ж йшов назустріч йому, а, значить, швидкість росповсюдження світла повинна б була бути для мене або більша, або ж менша, як триста тисяч кілометрів на мить, чого в дійсності я не спостерігаю; але через те, що моє віддалення від А змінюється, то рухається він. Тому шлях, що його зробив сігнал, ідучи до мене, є рівний віддаленню межи мною та тим місцем простору, де подано сігнал. Звичайно, це віддалення є инше, аніж те, що лежить між мною та спостерігачем А в той мент, коли я отримав сігнал, бо він, розуміється, вже встиг декілька пересунутись за час росповсюдження сігналу; але на мої обрахунки не повинно впливати те, що трапилося з А після того, як сігнал вийшов від нього.
На підставі таких міркувань в момент отримання першого сігналу спостерігач В поставить на свойому годинникові 12 з додатком часу, що є потрібний, аби промінь пройшов шлях, рівний віддаленню між А і В в момент виходу сігналу від А.
Коли слідуючий сігнал, що його спостерігач в А послав о 1 годині, дійде до спостерігача В, останній поставить на свойому годинникові 1 годину з додатком, обрахованим подібно, як і в першім випадку. Тепер припустимо, що за минулий час віддалення поміж двома спостерігачами збільшилось і для певности припустимо, що в рухові був саме спостерігач В, який відходив від А. Важливо пам'ятати, що це припущення, як і протилежне, нічим ствердити неможна і що ми приймаємо його тут тільки для того, аби розглянути питання без допомоги математичного аналізу.
Прикинемо, яку помилку зробив на цей випадок спостерігач В. Вважаючи себе нерухомим, він в обрахункові шляху, що його пройшли сігнали, зробив помилку й до того неоднакову для першого та другого сігналу. В першім як і в другім випадку, він відходить від проміню, промінь його наздоганяє, а, значить, в обох випадках шлях, що його пройшов промінь, є більший, аніж то думав спостерігач; через те свого годинника спостерігач в В поставив назад, порівнюючи з годинником А. Але в першім випадку, коли спостерігачі були ближче один до одного, ця помилка була меншою, аніж у другому випадку, бо за час росповсюдження проміню на ближче віддалення і спостерігач В встиг пересунутись менше. В першім випадку спостерігач В поставить таким чином свого годинника декілька назад порівнюючи з годинником А, у другім випадку ще більш назад, а де далі с кожним разом все більше й більше назад, Инакше кажучи, вивірений в такий спосіб годинник спостерігача В буде спізнятись порівнюючи з годинником А, і година на годинникові А буде коротша, аніж година на годинникові В: час спостерігача В буде проходити повільніш, ніж час спостерігача А. На підставі матерьялу, що його здобуто через найточніші виміри приступні для сучас-
