ження і через те його повинно виправдати шляхом зіставлення з фактами тих висновків, що з нього випливають. Ми вже мали нагоду зауважити, що інертна маса тіла та маса його тяжіння однакові, — инакше кажучи, що тіло ставить однаковий опір супроти зміни руху, як і притягається до инших матерьяльних тіл. З погляду Ньютонової механіки цей факт є цілком випадковий, бо інерція тіла та сила його тяжіння нічим між собою не звязані.
Отже з цього погляду дві кулі — мідна та залізна, шо під впливом однакового штовхання починають рухатися з однаковою швидкістю, а, значить, мають і однакову інерцію, можуть падати, притягаючись до землі з ріжною швидкістю. Як щож ми спостерігаємо протилежне, якщо в дійсности їх швидкість цілком однакова, то це є випадковий кількосний збіг чинности двох цілком самостійних нічим між собою не звязаних законів природи.
Підвалиною загального принціпу відносности є тверження, що неможна вважати випадковістю, коли чинність сили інерції та сили тяжіння у всіх випадках однакові. Очевидно, що походження цих сил є одно.
Таким чином Ейнштейн переконався, що притягання тіл є не що инше, як виявлення їх інерції; інерція і тяжіння це еквіваленти. Оцей принціп еквівалентности формулується так: однорідне поле тяжіння, цеб-то простір, у якім сила ваги всюди є однакова що до величини та напряму, відносно до всіх без винятку явищ, — є еквівалентне просторові, в котрім маємо чинність сил інерції, що їх викликано постійним що до величини та напрямку прискоренням.
Аби з'ясувати принціп еквівалентности, уявимо закритий зо всіх боків коробок, так що спостерігач, який є в ньому, не може нічого знати про те, шо робиться за межами його перебування. Мотузком, що його почеплено до одної з стінок коробка, починають останній тягти угору, збільшуючи рівномірно швидкість руху.
Через інерцію усі тіла, що знаходяться всередині, прагнутимуть оставатись позаду руху коробка; тому спостерігач помітить, що тіла тиснуть дужче, аніж раніш, на ті предмети, на які вони спіраються.
Важок в один хунт, покладений на пружинну вагу, ростягне пружину більше, ніж раніш; предмет якоїсь ваги буде тяжче піднести з долівки. Спостерігач сконстатує, що вага усіх тіл збільшилась. Разом із тим, якщо дати тілові падати додолу, певної височини, то воно наближатиметься до долівки швидче, бо коробок посувається назустріч предметові, який падає. Це збільшення швидкости падання буде однакове для всіх тіл.
Як ми вже згадували, досвід доводить, що сила інерції завжди є однакова з силою ваги, через те спостерігач не спроможеться вирішити питання про те, що саме є причиною явища,
