Сторінка:Червоний шлях, 1923-01.pdf/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

котре він спостерігає: чи то з якоїсь причини збільшилась сила притягання, а вкупі з нею й вага тіл; чи ця зміна є результатом прискореного руху коробка догори. Таким чином, з погляду Ейнштейна інерцію тіл треба розглядати як особливий прояв притягання в тілі, що рухається відносно до инших матерьяльних тіл, але зовсім не як результат руху відносно до порожнього простору. Руху відносно до порожняви ми ніколи не спостерігаємо; самий вираз: я рухаюсь відносно до порожняви — не має сенсу і ніякого впливу на процеси природи такий рух мати не може. В дійсности ми спостерігаємо переміщування тіл та зміну швидкосте їх руху відносно до инших тіл природи, — з окрема відносно до величезних зоряних мас тяжіння; оце відносне переміщування і є причиною сили інерції, тільки — не фіктивне переміщування відносно до порожняви. Тому як раз між інерцією та силою тяжіння і є той звязок, що його раніше вважали випадковим.

Але коли це так, коли гіпотеза про рівнозначність сили ваги та сили інерції є правдива, то всі без винятку явища в полі ваги повинні проходити цілком так, як і в системах прискореного руху, а, значить, на досвіді можна перевірити оцю гіпотезу. Досвід матиме рішуче значіння для того, аби виявити правдивість нашого припущення.

КРИВИНА ПРОМІНЮ СВІТЛА В ПОЛІ ТЯЖІННЯ.

Першим висновком з принціпу еквівалентности є притягання світляного проміню до матерьяльних мас.

Якщо поле тяжіння є рівнозначне з прискореним рухом, то явища, що їх спостерігаємо на випадок прискореного руху, маємо спостерегти й у полі тяжіння. Промінь світла повинен росповсюджуватись в полі тяжіння так само, як він росповсюджується відносно до предметів прискореного руху. Повернемося знову до нашого коробка, що рухаєтся прискорено угору. Нехай через щілину, пророблену у середині одної з стінок, проходить світляний промінь. Простежимо його рух відносно до предметів, що є в середині коробка.

Через те, що промінь росповсюджюється, беручи участь в рухові коробка, то дно коробка наближається увесь час до проміню, а позаяк коробок постійно прискорює свій рух, та в міру росповсюдження проміню швидкість взаємного наближення проміню та долівки коробка буде збільшуватись. Спостерігач, що перебуває у коробку й не має жадного підозріння що до свого руху, вважатиме шлях проміню не простим (прямолінійним). Йому здаватиметься, що промінь увесь час відхиляється до долівки коробка й де далі від щілини, то більше буде це відхилення. На погляд спостерігача шлях проміню в середині коробка буде тотожній з тою кривою лінією, що її накреслило б ядро після вибуху на земній поверхні або струмень води, який тече з посуду. Одинока ріжниця полягатиме лише в тому, що світло має надто