Хоч ми й не маємо права запевняти, ніби в решті решті після трильонів роков це віддалення зоряних мас справді не матиме місця та що припущення, ніби наша зоряна система є справді поодиноким скупченням зір у простірі, є неправдиве, — однак, інстинктовно ми відчуваємо хиби цього припущення, котре є звязане з думкою про початок світу, тому ми й шукаємо иншого виходу.
Такий вихід дає нам уявління Ейнштейна. Після Ейнштейна правдивим є перше припущення. Світ є сповнений зорями рівномірно, але він не є безмежний, а уявляє з себе замкнений, укінчений простір, подібно до того, як куля є замкненою поверхнею. Наш простір є сферичний простір, а тому, хоч він і є обмежений, але всіляку лінію в ньому можно продовжувати в безмежність, подібно як на поверхні кулі укінчених розмірів рух по колі, що є накреслене на ній, ніколи не зустріне межи.
Ми, люди, уявляємо з себе істоти, змисли (органи відчування) яких так побудовані, що не можуть відчувати четвертого виміру, а тому ми й не в стані відчути чи уявити собі кривину світу. Тілько досвідний матерьял та непереможна логіка математичного доказу дозволяє нам підняти завісу, що запинає від наших очей правдиве лице світу, але уявити собі цю картину світу наочно ми не маємо змоги, бо цей образ світу лежить за межами нашого сприняття.
З цього боку образи, що до їх ми приходимо на підставі принціпу відносности, поділяють участь наших останніх досягнень і в инших ділянках фізики.
Картину явищ, що була б приступна нашій уяві, надто у великій кількости випадків заступає абстрактна математична формула, що відповідного їй образу ми не є в стані уявити собі. Причина цього полягає в тому, що, вивчаючи явища природи, ми перейшли межу приступного для наших безпосередніх відчувань, бо ж ми не можемо уявити собі того, чого ніколи не відчували наші змисли (органи відчування).
Принціп відносности дає нам новий світогляд у фізиці та геометрії; дуже можливо, що він допроводить нас і до нової теорії пізнання.
Але принціп відносности не може змінити звичайного людського уявління про світ, що воно грунтується на вказівці наших змислів; з цим уявлінням про світ він не має нічого спільного.
Принціп відносности має на меті дати можливо близький опис явищ з обсягу спостереження, і, оскільки є змога нині про те міркувати, своєї мети він досягає.
