групі одинакового пофарбування, вдачі: у людей вироблюються спільні норови, мова, звичай, що загалом ми й звемо нацією.
Також одна нація може містити в собі ріжні ознаки, ріжні расові елементи, і коли, скажемо, ви берете сучасні нації, то, звичайно, бачите, що в расовім відношенні вони є надто складні утворення. Наприклад, українська нація має в своїй крові тюркські елементи, що помішані з слав'янськими, і в процесі історії утворилась мова, культура нації.
Аби бути стислими, ми приймемо означення Бауера, що нація є спільність культури, мови, вдачи, спільність, що виросла з спільности історичної долі, яку пережито укупі.
Приймемо на де-який час це твержения. Бауер підкреслює, що тут ходить не про однорідність попросту, а саме про спільність оточення.
Німецький робітник, що з погляду однорідности, цеб-то однакової долі, має більш спільного з англійським робітничим класом, переходив свою історію укупі з німецькою буржуазією, а не з англійським робочим класом, і хоч німецький робітник бореться з своєю буржуазією, але свою культуру, одну мову, одну загальну вдачу німецької нації, він утворив спільно з нею; борючись з своєю буржуазією, заразом з нею переходив свою історію.
Таким чином нація після Бауера грунтується на спільности історичної долі, що її пережито укупі.
Але навіть коли ми підійдемо до питання з точки погляду спільної долі, то, звичайно, це буде справедливо відносно нації, де тільки ми розглядаємо її в минулому, як вона складалася; одначе, відносно того, що на наших очах разгортається в формі тенденції прийдешнього, — чи маємо ми право запевнити, ніби спільність долі є обмеженою лише рямцями національности? Адже чи не утворюється нині на наших очах спільність долі, що йде зовсім не по національній лінії?
Звичайно утворюється. Візьміть яку хочете державу, так звану державу з багаттьох націй: Австрію, Росію до військового часу і т. и. Чи не пережили робітники в Австрії укупі з робітниками німецькими спільно свою політичну боротьбу проти Габсбургської монархії; або ж у нас у царській Россії — чи не були поєднані однаковою долею робітники ріжних націй — поляки, українці, росіяне, євреї, грузини; хіба поразка революції 5-го року не відбилася на долі робітничого класу усіх націй цієї держави.
Немає жадного сумніву що це так. Коли брати спільність долі так, як її розуміє Бауерцеб-то не в розумнійні однорідности, а тільки спільности перейденої історії, то, звичайно що ця спільність долі охоплює не якийсь окремий клас однієї нації, а низку класів цілої низки націй, і на наших очах вже розгортається картина спільности долі світового характеру. Ми можемо сказати, що в розумнінні тенденції світового розвитку світовий пролетаріят є група, яка злучена спільною долею. Коли, скажемо, революція
