немає жадних підстав, аби вважати неможливим наближення та об'єднання в одно людство окремих націй з ріжною аперцепцією, під впливом однакових обставин осередку, умовин інтернаціонального життя. Якщо племінна аперцепція не стала на перешкоді до утворення єдиної нації, що обіймає цілу низку племен, то й національна аперцепція не завадить утворити єдине людство, яке охопить цілий світ.
В звязку з тим виникає питання, чи не стратить життя своїх барв, чи не загубить воно своєї вартости в наслідок такого повстання єдиного людства?
Коли розвиток культури, розвиток господарства спричиняється до того, аби подолати національні межі, коли тенденція йде в тим напрямі, — чи не буде то повним знесенням ріжноманітности життя?
Справді, сама ріжноманітність життя утворює його певний інтерес і можна би було думати, що єдине людство — то буде щось однорідне, одноманітне, нудне; усі будуть однакові, не буде ніякої індивідуальности, індивідуальної кольоровости, а буде тільки мішанина, і ця мішанина позбавить життя яскравости. На це запитання доводиться відповідати цілком негативно та категорично. Якраз саме росподіл людства чи по націях, чи по расах, утворював певну обмеженість що до розвитку індивідуальности, барвистости, багатства життя, багатства особи.
Візьміть, наприклад, родину, як вона складалась, уявляючи з себе очко, члени якого жили спокон віку в однакових умовах. Усі члени родини є подібні один одного, комбинацій, варьяцій якихсь, було надто мало, Звичайно, тут не було місця за для розвитку індивідуальної барвистости, їй ніде було розгорнутись. Оцю картину ви зустрічаєте зараз в селянській родині, де умовини життя досить одноманітні.
Коли впали рямці родини, і повстали ширші рямці — національні, то ви бачите тут уже більше варіянтів, ріжних комбінацій, ріжних сполучень обставин. Тут є значно більше ріжноманітности; люди перебувають не в однакових умовах, характери складаються по ріжному й життя робиться богатше та ріжнобічніш. Але рямці нації також є досить обмежені. До цього часу кожний з нас здебільшого переходить своє життя в рямцях однієї держави: народився на Україні та тут і живе. Оце обмеження накладає певний відбиток, типовий груповий відбиток, це стає на перешкоді до розвитку справжньої індивидуальности, того що складає особисте пофарбовання одного, порівнюваючи з другим.
Коли будуть знесені національні межі, тоді, звичайно, відкриються як найширші перспективи задля багатих комбинацій.
Уявіть собі людину майбутнього, яка не є зв'язана простором, не змушена сидіти на одному місці, а почуває себе дійсно громадянином світу, яка, може бути, мешкає тут, а вчиться в Берліні, шо-дня перелітаючи на аеропляні простір, що відділює
