Сторінка:Червоний шлях, 1923-01.pdf/175

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

принціп, ніби націй немає і хай живе єдине людство, — і націй не буде, всі вони зникнуть.

Це був наївний погляд людей, які думають, що розум людини, її свідомість, думка керує світом. Цей погляд суперечить марксистському методові, 'що грунтується на діялектичній трактовці річей. Діялектика не дозволяє нам перескакувати через де-кілька історично-необхідних щаблів, що без них не є можливий дальший розвиток і тому, звичайно, ми не можемо обстоювати наївний космополітизм, який не погоджується з матеріялістичним поглядом.

Цей свідомий космополітизм не перескакує через реальні щаблі розвитку. Він каже, що історично існує зараз особливо на сході Європи, з окрема у нас на Україні, низка націй, що прокидаються від сну доісторичного періоду та що через цей період перескочити неможна.

Зараз на Вкраїні ми переходимо добу, коли українська нація, національна культура, національна мова розвиваються зміцнюються і, звичайно, задля теперішньої стадії цей процес є позитивний. Неможна на його закривати очей. Перед нами яскравий факт піднесення впливу української мови, української культури, прилучення до цієї культури широких народніх мас. Коли українське селянство починає ворушитись, коли з поміж його вливаються в пролетаріят окремі представники, коли процес цей розгортається, то, звичайно, на перших кроках він веде до піднесення української мови, культури, письменства, української газети, листівки, української брошюри; цей процес є реальний, він має в дійсности глибоке коріння і перескочити через нього ніяким чином неможна.

Навіть більше; доводиться сказати, що з мого погляду дальший розвиток тільки й є можливий через цей щабель.

Але одна річ дивиться на те, що перед нами розгортається як на щабель, а инша річ розглядати це, як останню мету.

На наших очах діється зараз піднесення української літератури, української мови. Це можна говорити не тільки про українську, але й про всяку иншу мову — про бурятів, про білорусів, взагалі про неїсторичні народи, що доперва прокидаються від свого неісторичного існування, прилучаються до культури, до активної творчости життя, яка на перших кроках може мати місце лише в національних рямцях. Навіть більше того, — коли на Вкраїні ми спостерігаємо, що міста провадять російську культуру, то з певністю можна пророкувати, що ми йдемо назустріч процесові, який можна назвати частковою або повною реукраїнізацією міста — поворотною українізацією його.

Уявіть нормальний розвиток нашого господарства, коли з села почнуть виходити нові елементи, що насунуть до міста і раніш чи пізніш спричиняться до піднесення української вдачи міста. Статистичні дані за останні роки ясно свідчать про збільшення