12 вугільних закладів та 497 коксових пічок, річна виробнича спроможність яких доходить 228 міл. пуд. вугілля — отже більше ніж в цілій малій державі — і 126 міл. пуд. коксу та 2 міл. пуд. брикет. Крім того поза межами Рура концерн має вугільні заклади такої ж виробної спроможности. Отже концерн мав річний виріб вугіля 516 міл. пуд. — тоб-то третину того, що давав наш Донбас напередодні війни. Але того вугілля концерну не вистачало для потреб власних промислових закладів і він ще закупав вугілля на стороні. 2) Шахти залізної руди в Рурі і близько коло нього, в котрих добувалось 5 міліярдів пуд. руди, тоб-то в 12 разів більше, ніж в нашому Криворіжжі до війни. Крім того йому належали рудні копальні в Еспанії. 3) Сталелитейні в Есені — основа концерна. До війни — це царство гармат, а зараз це царство виробничого знаряддя, як от хліборобське, транспортове, струменту то-що. 4) Металургичні заводи в Рейнгавзені. 5) Машинобудівельні заводи в Магдебурзі–Буккау та паровлаво-будівельна дільниця в Кілі, де будуються океанські пароплави. 6) Шахти марганцевої руди. 7) Залізоперероблюючі заводи в Рурі і по-за ним. 8) Велике число всяких торговельних закладів, що справляють торг всякими виробами зі всім світом. 9) Цей же концерн за поміччу англійського капіталу взяв хліборобську концесію на Донщині.
Такого звершку дійшла Німеччина в останні 10 літ нашої історії. Подібного поступу не знала доси ні одна капіталістична держава.
Ми знаємо, що капіталістичний світ конає у своїх власних, уроджених суперечностях. І отакий капіталістичний поспіх Німеччини на-смерть почав «лякати» капіталістів Франції і Англії та капіталістів б. російської імперії. Було їм чого «лякатися»: додаткова вартість, що творилась в межах світової господарки, у велетенських розмірах почала стікатися тепер до німецьких капіталістів, що на всі лади гордо виспівували:
«Німеччина найвища за все».
Першу трівогу голосно і одверто забила Англія ще в 1900-х роках. Англійські капіталісти в один голос заголосили: «промислова слава Англії зникає», тоб-то частина додаткової вартости, що творилась в межах світової господарки, виривається німцями з англійських рук.
Англійці, числячи себе давно за «громадян першої капіталістичної країни в світі», до такої міри звикли було до думки, що лише вони одні мають збирати додаткову вартість по всіх закутках світу, що поява німецьких фабрикатів на власному Лондонському ринкові вдарила їх правцем. Спочатку вони прийняли то за німецький жарт і надіялись відмахнутися призирливою фразою:
«Made in Germani» — «Зроблено в Німеччині».
