Але жарт той привів ще до більшого припливу німецьких фабрикатів на Лондонський ринок, і англійці на страх затурбувалися. І було чого.
Минаючи за браком місця належні числа, що характеризують ту справу, подамо лише от що: в 1882 році було вироблено мілійонів пудів чавуну:
В Англії |
464 |
» Німеччині |
168 |
а в 1913 році —
В Англії |
649 |
» Німеччині |
1177 |
А в 1837 році Німеччина виробляла лише 5 міл. пуд. чавуну, в 1879 році — 96 міл. пуд. В 1891 році Німеччина ввозила до Англії ріжних залізних виробів 7 міл. пуд., а ще через три роки Німеччина заліза та сталі, взагалі усього, вже вивозила 86 міл. пуд., а Англія — 104, тоб-то обидві країни близько порівнялись вже на міжнародньому ринкові.
Подібні ж відношення склались поміж Англією та Німеччиною в справі текстильної індустрії, де Німеччина як с під землі в один короткий мент стала поруч з Англією другою текстильною державою в світі.
А в галузі хемичноі індустрії Німеччіна не тільки далеко обігнала Англію, але й створила першу, й досі єдину в світі, хемичну індустрію, якої англійці не можуть здолати, навіть забравши від німців «секрети» тої індустрії.
І так по всьому напрямку поля капіталістичного господарювання. І нарешті німецький капіталізм близько стикнувся з англійським в справі колоній. Стикнувся, — і сціпів зуби.
Щоб поширити свою національну територію до прикладення капіталу, котрому було вже затісно, німецький капіталізм діялектистично дійшов стану мілітаристичного імперіялизму і міцно став на пяту своїх капіталістичних сусідів.
Але коли Англія сціпила зуби і мовчки визнала свого нового «страшного» конкурента та вперто готувалась до змагання всіма способами, як тільки трапиться зручний випадок, то Франція — країна напів-феодальна по виробничих основах і рантьє по формі міжнароднього капіталу — наперекір всім очевидностям шукала реванша за кінець війни 1870–71 року, тоб-то настирливо шукала способів повернення назад залізної руди та придушення буйного зросту німецького капіталізму, що мав вибити з капіталистичного ланцюга сухопарий французський капіталізм.
Отже загально звісно, що не дивлячись на свою колишню стару феодальну культуру та ранішу буржуазну революційність, до самого останнього часу Франція не була країною промислового капіталізму.
