А ось в 1921 році Франція, не дивлячись на Версальський «мир», поспіла розвинути свою залізну продукцію ось до таких розмірів:
чавуну 202 міл. пуд.
сталі 186 » »
тоб то тільки 60 % бувшої у неї довоєнної норми, або, значить, поспіла вона підняти свою залізну продукцію до того розміру, до якого перед війною дійшов наш Донбас і в 5 разів менше довоєнної продукції Німеччини.
Самі французи той свій велекий неуспіх пояснюють не відсутністю відповідного споживчого ринку, а тим, що Рур перебуває в німецьких руках.
Вугілля. Отже ще раз поглянемо в шахти Рура. Як то показано вище, Німеччина перед війною продукувала 12 міліярдів пуд. вугілля на рік. Після Версальської «угоди» від неї відрізано 26 % тої продукції або, значить, коло 3 міліярдів пуд., а з того безпосередньо Франції дісталось лише 1 міліярд, других 2 міліярди дістались в руки Малої Антанти,
Після того розділу річна продукція вугілля в Німеччині повинна була б всеж доходити 9 міліярдів пуд., а у Франції — 3,5 міліярда пуд., тоб-то в Німеччині близько до потреб її господарки, що лишались після Версаля, а у Франції на 2 міліярди менше потреб. Для того було передбачено вугільні репарації.
Після Версаля німецька вугільна продукція підносилась ось таким чином:
|
Франція ж після Версаля поспіла піднести свою вугільну продукцію лише до 1½ міліярда пуд. Але — і того разом з репараціями для неї було забагато і вона навіть експортувала в 1921 році аж 140 міл. пуд., — таким метафізичним стало господарство Франції після Версаля.
До 22 лютого 1922 року, Німеччина дала Франції в формі репарацій 1.722 міл. пуд. вугіля. Оцей даремний привіз німецького вугілля затримав відбудову власного французького вугільного промислу. Зза того Рурського вугілля ще до Канської конференції «посварились» Франція і Англія, бо на тих вугільних «операціях» Франція почала перехоплювати більшу долю того здирства з Німеччини, яке було предбачено у Версалі.
Так густо переплітаються справи коло Рура.
Рур зараз являється найбільшою в Європі енергетичною ділянкою, за поміччу котрої можна з колосальною силою підносити спірність роботи, а, значить, відносні і абсолютні розміри додаткової вартости. Хто володіє сьогоднішнім Руром, той володіє його колосальною додатковою вартістю та можливістю ще більшу додаткову вартість стягати з цілого світу.