друга в світі по розміру текстільна індустрія без земляного вугілля, колосальна залізна індустрія також без вугілля і без залізоперероблюючих фабрик, без відповідної кваліфикованої робочої сили, — а разом для того усього — зовсім бракує споживчого ринку. Отже додаткова вартість, якщо і буде зростати, то зовсім незначно проти довоєнної норми. А все це разом загрожує капіталістичній Франції зовсім стратити додаткову вартість.
А поруч з тим капіталістична Німеччина — Як її не шматував і не роздягав Версальський «мир», в 1921 році вона знову мала 62 міл. населення та до того ще й довоєнну силу людського прибутку, т. з. природнього людського зросту, тоб-то відносно велике число народжень і мале смертности. У неї лишилась колосальна вугільна продукція, залізна індустрія, текстильна індустрія — і хемична, з котрою ніхто не може справитися, навіть забравши секрети виробництва, та до того матеріяльні спроможности, велика сила кваліфікованого труда, наука, що безпосередньо посаджена на фабрики, колосальні капіталістичні навики буржуазії, уміння орудовати в самих складних умовах капіталістичного господарювання. Числа попередніх рядків зовсім виразно показують, що всупреч Версальському «миру», Німеччина відроджувалась з більшою відносно швидкостю, ніж Франція і навіть скоріше, ніж Англія. Отже в самий короткий час Німеччина може скинути з себе Версальську угоду та вимагати для себе від Франції всього чого їй треба.
От оці наочности примусили Пуанкаре кинути далі слухати своїх друзів. Він перестав їх слухати і поспішає в Рур шукати «рятунку», бо конкретна ситуація склалася так, що Франції вже ніколи гадати про ретельні репарації, а треба продовжувати війну, щоб використати ті часові переваги, котрі ще лишилися на сьогодняшній день за Францією. Пуанкаре спішить в Рур спасатися від Німеччини, капіталістичної чи пролетарської, тому Франція — Пуанкаре іде на всякий пролом бо навіть в тому віпадкові, коли «прогулка» не закінчиться блискучим поспіхом — всеж буде надія на часову отсрочку розвязання справи.
Поведінка капіталістичної Англії дійшла свого — для неї тепер «не страшна Німеччина», ані Франція: вони самі вже їдуть до неї на уклін, як колись московські князі до Чингис-Хана. І перша і друга буржуазії готові поступитися належною долею додаткової вартости. Як купець, Англія сьогодні правильно судить, що Рурські події далі обезсилюють Францію і Німеччину, тому кожен з них стане ще в більшу залежність від Англії, а тим часом вона вспіє закріпитися на міжнародньому ринкові, котрий так сильно скрутився. Після Версаля ситуація така, що англійська буржуазія може справитись з Францією і Німеччиною разом в бажаний мент. Тому Рурські події для Англії часово вигідні. Англійська буржуазія в даному разі впадає в природню для буржуазії взагалі суперечність. Але то вже природня хвороба всякої буржуазії, котрої не вилічить і Рур: замість того, щоб тягти за волосся
