належав до категорії вчених, що пишуть лише задля небагаттьох; навіть найсер'йозніші його роботи написані дуже легко і приступні є навіть мало підготованому читачеві. Протягом довгого часу Пушкін був предметом дослідів М. Хв. Сумцова; навіть після тієї книжки, що її вже було вище згадано та що вона у свій час склала значний внесок до науки про Пушкіна, М. Хв-ч не перестає цікавится великим російським письменником. Він читає про його в університеті спеціяльні курси, иноді пише нові досліди, з яких багато ще не опубліковано.
Крім центральних праць про Пушкіна, М. Хв. Сумцову належить значна кількість статтів що до окремих питань російської та західно-європейської літератури, статтів, що здебільшого мають актуальний інтерес, ювілейного характеру, або характеру спогадів. Не застановляючись на їх детально, назвемо праці: «Князь В. Ф. Одоевский» (Харків, 1884), «Н. В. Гоголь и В. А. Жуковский» (Харків 1902) та инші. До цього треба віднести й низку критичних статтів М. Хв. Сумцова, що з'явилися здебільшого в місцевих Харківських газетах. Де-які з них (напр., «Тип ученого в рассказе А. Чехова «Скучная история») викликали у свій час цілу полеміку.
Друга область, що до неї зверталася увага М. Хв. Сумцова, була історія мистецтва. Ще у 80-х роках він надрукував де кілька статтів та заміток рецензійного характеру («Украина на передвижннх виставках картин» — Киевск. Старина 1885, № 8, «Выставка картин А. А. Сахарова» — Харьк. Вєд. 1888, № 339 и др.), де виявив багато смаку та спостережливости. Пізніше М. Хв. зацікавився спеціяльно італійським мистецтвом доби відродження, з окрема Леонардо да-Вінчи; р. 1900 з'явився його дослід про геніяльного художника, складений на підставі довгого та уважного вивчення першоджерел. Згодом р. 1907 М. Хв. надрукував популярну брошюру про Леонардо да Вінчи вкраїнською мовою. Нарешті, р. 1908–1909, після смерти проф. Е. Е. Рєдіна, М. Хв. Сумцов де-який час викладав у Харківському Університету курс історії мистецтва, зробивши спеціяльний подорож по Західній Європі.
Проте, хоч як значні були окремі праці М. Хв. в згаданім обсягу — не в тім полягала основа його наукової роботи. Правдиву славу йому здобули численні досліди що до етнографії та фольклору (народньої творчости), здебільшого українського, та до історії також української літетатури. Саме оці питання складали правдиву спеціяльність М. Хв. Сумцова, якій він віддав кращі роки та найкращі сили своєї наукової діяльности. Зостановимся над тим детальніше.
Своїми українськими симпатіями М. Хв. Сумцов завдячував головним чином самому собі, а потім тій українофільській обстановці, яка була в Харкові в часи його юнацтва. Оця українофільська атмосфера, замітимо між иншим, утворила в свій час І. І. Срезневського та М. І. Костомарова й зробила вели-
