Сторінка:Червоний шлях, 1923-01.pdf/223

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Маркс не створював пролетарської культури; вираз „Марксистка культура“ взагалі недоречний: Маркс — великий хемик, що викристалізував істотне з пролетарської культури — ту вибухову силу, що проломить нижчому класу путь до світа й дня.

***

Історичний час пролетаріяту, без сумніву, настав; він або звільниться від обіймів вміраючого капіталізму, або ж загине з ним разом. Ще не все готово; пролетаріят ще затроєний капіталізмом. Є такі оси, що відкладають яєчка в великих жуках та доручають їм випестити своє кодло. Вони паралізують жалом нервову діяльність жука, так що він може тільки плентатись, шукаючи поживу для осиної черви, що живе й жирує в ньому. Отак капіталізм вкоріняє свої ідеї в нижчому класі. В оцій роковій хвилі великі маси пролетарів плентаються ще зпаралізовані, зпорожнені й вагітні капіталістичним кодлом. Якщо пролетар здолає підвестися й струсити з себе паразитів, то цим визначається його становище в поступі, він тоді довів своє право на керування цим поступом: даватиме духовний зміст новій добі. Він буде носієм нового відродження. Нові думки, нові ідеї, нові діла з'являться наслідком його пориву; кров поточиться в жилах тепліша й веселіша, нова плодюча ера надійде до всесвіту — мабуть і для літератури та мистецтва взагалі.

В якому ж напрямові воно піде?

Здається мені, можна сказати з певністю, що не в напрямові мистецьких форм. В світі духовному є закон, який каже: що кращий зміст, то простіша форма і цєй закон має силу також у мистецтві. Інакше сказати: поки нарід, чи клас, сповнений вщерть духовним змістом, він не силкується його описати в якийсь вишуканий спосіб, він просто виявляє його в ідеях і перетворює їх в діло. Допіру, коли виснажується зміст, приходить оздоблення — з'являється мистецтво. Специфічно-мистецький інтерес починається в другій добі існування народу, чи класу, в фазі занепаду та зростає рівнобіжно з ним. Те, що з поверхнього погляду здається мистецьким ренесансом — нові форми, нові методи — є в дійсності ознакою декаданса.

Не знаю, може мистецтво, яким ми його бачимо тепер, пережило добу свого найвищого розвитку; багато де чого вказує на те, що воно доживає останні дні. В його розвитку ми помічаємо в цілому лінію, що вказує на усунення всіх зовнішніх засобів мистецьких — рух доосередній — напрям до істотнього. Вірш, що тепер завмірає, є найстарішою мистецькою формою, проста, непишна проза — є наймолодшою. В драмі та в романі можна завважити в цілому ту-ж лінію розвитку. Вже триста років як Сервантес своїм Дон-Кіхотом забив на смерть ходульні, божевільні, лицарські романи — і не тимчасово, а повік-віків.

В драмі спостерігаємо подібний розвиток; катастрофична дія пересувається спочатку у середовину, (в психіку) так в Ібсена