На другому боці росписка Тесленка, що він одержав рукописи аж 18 жовтня 1906 р. Опис цікавий тим, що згадує невідомі в друку твори Тесленка: Моє поступление в школу, Маруся, Ночь на Йвана Купала, уривок; „Не стоїть жить“ названо аж двічі драмою, тоді як у творах Тесленка під таким заголовком є оповідання.
Минув іще тиждень, і роспочалася справа про заслання Тесленка (той же архів, звязка № 40, справа № 615). 25 жовтня 1906 р. Лохвицький ісправник писав у Полтавське Жанд. Управління, що він заарештував 14 козаків с. Харьковець, і він просить губернатора „об административной висылке означенных лиц из пределов Полтавской губ., как вредных для общественного порядка и спокойствия“. У приложеній до цього постанові від 24 жовтня ісправник пише, що „в с. Харьковцах Лохвицкой волости организовалась шайка, которая своими действиями: грабежами, кражами, насилиями над личностями и имуществом и самоуправлениями, навела страх и ужас на мирных жителей этого села“, і що, „как установлено произведенным дознанием, в этой шайке состоят местные же жители". Далі 14 прізвищ, і між ними — „Архип Ефимов Тесленко, 24 лет“. Поки-що в справах Жандарм. Управл. ми не знайшли продовження, але ж відомо, що того ж 1906 року Тесленка було заслано у Вологодську губ., де він і прожив аж до 1910 року.
Шукаючи відомостів про Сковороду в західніх виданнях, я знайшов дві статті про нього: одну в Чеському словникові: „Отто. Словник науковий. Ілюстрована Енціклопедія Загального Знаття“ (в 23-му томі, що вийшов 1905 р.) і у французському „Великому Універсальному Словнику ХІХ-го віку“ П'єра Ларуса, що вийшов 1865–1876 р. Перша стаття, досить докладна і цілком наукова (крім кількох дрібних помилок), належить лекторові рос. мови в чеському університеті в Празі, знавцеві Росії — Карлу Штєпанеку. Друга, поруч з вражаючо новими відомостями, є ніщо инше, як дотепний „роман“ про Сковороду. Ос її переклад:
„Сковорода (Григорій Савич) російський теолог. Народився в селі з околиць Київа коло 1730 р., вмер в 1778 році. Він походив з бідної сім'ї і вступив 12-ти років прислужником до Київської Духовної Академії. Одначе, за виявлену здібність та розумність, йому дозволено проходити курс, і він незабаром зробився одним з найблискучіших учнів Академії. Після того як він даремно прохав дозволу податься за кордон, щоб завершити свої
