Нарутовича — все це знаменує наступ капіталу в міжнароднім смислі. Одночасно з цим ведеться організація реакційних сил по всіх країнах подібних до фашистів в Італії. Такими організаціями є і Haken-Kreuzler'n в Германії, Ку-Клу-Кланс в Америці і т. ин. Робляться навіть спроби організацій фашицьких сил в міжнароднім маштабі. У всіх країнах фашисти прагнуть до захвату влади, до ліквідації робітничого руху і в першу чергу знищення комуністичних партій. Для перетягнення на свій бік дрібної буржуазії і несвідомих робітників, фашисти перефарбовуются яскраво в націоналістичний колір, кричать про боротьбу проти великого капіталу, а також і проти євреїв („котрі захопили в свої руки по всіх країнах гроші і владу“). Це, одначе, не заважає фашистам всіх країн одержувати субсідії від великої буржуазії, в тому числі і від єврейської. Фашисти таким чином являются войовничим авангардом світової контрреволюції. Успіх їх залежить лише від занепаду робітничого руху, слабости комуністичних партій і безпосередньої зради соціял-угодовських партій Західньої Європи.
Окупація Руру являється логічним наслідком іимперіялістичної війни 1914–1917 року, природнім етапом в цілій серії спроб капіталістичного ладу вийти із кола суперечности. Конкуренція між Германією та Францією, неможливість для Франції полагодити руїну свого господарства, боротьба за вплив в Європі являються причинами Рурської авантюри.
Рурський конфлікт є передусім боротьба за вугілля та залізо.
Отже необхідно спинитися на економичному становищі Германії та Франції та на значінні для господарств обох країн, а також для инших, Рурського басейну. Під усією західною частиною Європи на теренах Франції та Германії проходить величезний масив, надзвичайно багатий вугіллям та залізною рудою. При цьому, одначе, більша частина залізної руди лежить на території Франції, вугілля — Германії. Щоб уявити собі картину значіння Руру та Германії і Франції у світовій продукції вугілля, заліза та виплавки чавуна, наводимо слідуючі дані: у 1913 році світовий здобич вугілля рівнявся коло 1.318 мілійонів великих тон (одна велика тона рівняєтся коло 62 пудів); із усієї цієї суми на долю Сполучених Штатів північної Америки припадало 509 міл. тон, Англії — 287 мил., Германії — 234 міл. і Франції лише 40 міл. тон. Щоб ці цифри були більше для нас зрозумілі, порівняємо їх з Донбасом, який в 1913 році давав 32 міл. тон, що склада 1⁄12 вугільної продукції Германії. У 1913 році один Рурський басейн дав Германії вугілля біля 115 міл. пудів.
Світова здобич залізної руди рівнялася в 1913 році біля 165 міл. великих тон. Із них 62 міл. випадало на долю Сполучених Штатів, 28 міл. на долю Германії і лише 21 міл. на долю Франції. Англія займає 4-те місце з 16 міл. тонів. Здобич ¾ залізної руди в Германії припадає на долю Ельзас-Лотарингії.
