шлося без участи Англійської дипломатії. Кінець кінцем Литві це вдалося і Рада послів санкціонувала цей захват. Але цим була не задоволена Польща. Почалися сутички на так званій нейтральній зоні. Передача Польщі Віленщини та Галичини в де-якій мірі може заспокоїть Польских імперіялистів.
Необхідно додати, що при розрішенні цього конфлікту, як і при розвязанні справи про Галичину Радянська Федерація ігнорувалася, хоча для неї далеко не байдуже, як буде розвязано ці справи. Нота тов. Чичерина лишилася без відповіди. Посередництво Радянського Союзу було відкинено. Це дає нам право і надалі жадним способом не визнавати принятих рішень.
Конфлікт на Блізькому Сході, котрий даремне намічалося розв'язати на Лозанській конференції, після Рура є одна з найголовніших справ, що їх конче потрібно розв'язати світовому капітализмові.
„Справедливий“ мир, котрим закінчилася велика європейська війна, лишив Туреччині лишень невеликі клаптики її старих володінь.
За Севрською угодою, підписаною 11 травня 1920 року, Туреччина втратила в Європі Адріанопольський вілайєт, що мав відійти до Греції.
Адріанопольський вілайєт — це територія в 4000 квадр. кілом., з населенням у 610 тис. мешканців. Туреччині ж залишили вілайєти Костянтинополь та Чаталджу з площею всього в 5,6 рис. квадр. кілом. 1,280 рис. душ населення.
Але і по вілайєтах, залишених Туреччині, влада її була значно обмежена. Так узбережжа Босфору, Дарданел та Мармурового моря було відокремлене в так звану „зону протоків“ (Zone of the straits). Зона ця переходить згідно договору під управління Ліги Націй, що призначає задля цього спеціальну „комісію протоків“ (Comission of the straits).
Всі фортеці по Босфору та Дарданелах Туреччина мала знищити, але Англії, Франції та Італії надається право утримувати по протоках скільки їм завгодно війська: і кінноту, і піхоту, і морські, і повітряні війскові сили, в той час як в турецькій армії не повинно було бути більше 50,000 солдат.
В Азії острова Архипелагу переходять до Греції, Палестина та Месопотамія переходять по мандату Ліги Націй у роспорядження Англії, мандат на Сірію одержує Франція. Від Туреччини відокремлюються також Аравія та Вірменія. Нарешті, Смірна переходить до Греції на 5 років, після чого питання, кому має належати ця територія, повинен розв'язати референдум.
Згідно Севрському договору, територія Туреччини зменшилася з 1,800.000 квадр. кілометрів до 440,000 кв. кілом., а населення з 21,6 міл. до 8,6 міл.
Крім цього, Туреччина мусіла виконати надзвичайно важкі фінансово-економичні зобов'язання.
