Турції з правом їх укріпляти і не пропускати військових кораблів ні під час війни, ні за часів миру.
По инших пунктах конференції Радянська делегація в своїх референдумах і заявах відстоювала суверенне право Турції, знищення капітуляцій, зменшення боргів і створення сприятливих умов для дальнішого розвитку Турції та инших народностів Азії.
Цілком протилежна була позиція капіталістичних країн, особливо Англії.
Остання настоювала на свободі протоків „не тільки для торгових кораблів, але й для військових . Турція дістає репарації від Греції, але Турція повертає збитки тим чужоземцям, що мешкають в Константинополі, 15 міл. турецьких лір золотом.
Нарешті Турція повинна додержувати всі старі контракти та концесії чужоземних підданців до 1918 р.
В справі капітуляцій союзники домагаются утворення принаймі на п'ять років „корпусу юридичних порадників“.
Військові сили Турції в Європі обмежуються 20.000 чол., в тому числі 12.000 для Констянтинополя.
Такі основні точки договору.
Зрозуміло, що Рад. Федерація ні в якому разі не могла погодиться і підписати такий договір.
Не погодилась на нього і Турція, і делегації роз'їхались, не дійшовши ні до яких результатів.
Одначе, на початку березня Ангорське Правительство надіслало до союзних держав ноту зі своїми пропозиціями, де мається вже чимало уступок. Турція погоджується на відкриття притоків для мирного і військового часу, а також на установлення демілітаризованої зони, згідно проекту союзників. Далі Турція одмовляється від більшости своїх володінь на Архипелазі, від Карабача. По фінансових справах Турція також йде на уступки, погоджуючись на роспреділення боргів. Але Турція настоює на ліквідації капітуляцій, не заперечуючи установлення юридичних радників на 5 років та санітарних. Инші справи Нац. Зібрання пропонує виділити і обміркувати окремо.
Погодяться союзні держави, чи ні, покаже час, але Радянська Федерація ніколи не може погодитися на такий договір, котрий ставить під загрозу всі її південні порти.
По останніх відомостях, можна догадуватися, що між союзниками поділено „Мосульску нафту“, що Франція уступила її Англії, очевидно, маючи компенсацію в Рурі. Але це є вихід для капіталізму!
Нарешті, переконавшися в можливості прийти до згоди, держави, що скликали конференцію, скликали пленарне засідання важніших комісій і 29 січня 1923 р. в офіціальному порядкові оголосили повний текст мирового договору, додавши до нього багато инших пунктов, котрі раніш не обмірковувалися.
Основні моменти договору слідуючі:
1) В справі протоків кожній державі дозволяється тримати в Чорному морі флоту, яка б рівнялася по своїх розмірах найбільш сильній флоті одної із прибережних держав при найменшій кількості
