трьох військових кораблів в 10.000 тон. Під час війни кількість кораблів не обмежується. Така постанова, звичайно, порушує елементарніші інтереси Радянських Республік, лишаючи наше побережжа абсолютно одкритим для разбійних нападів капіталістичних країв. Це примушуватиме нас тримати велику флоту в Чорному морі, що буде великим тягарем для нашого господарства. Із уступок, зроблених Турції, звертає увагу право Турції мати підводну флоту в Мраморному морі та протоках, а також жандармерію і поліцію.
В справі території Турції підтвержується відход од Турції провінцій, на котрі дано було раніш мандата Франції і Англії.
Справа про Мосул передається на розгляд Ліги Націй, це-б то на розгляд тих самих Франції та Англії (Турції в Лізі Націй нема).
Фінансовое-кономичні зобяв'язання Турції лишаються старі — вона повинна визнати старі борги, котрі самими кредиторами роспреділюються поміж собою.
Англія природньо не хтіла одмовитися, від можливости своєю могутньою флотою тримати під своєю загрозою всю Турцію, головне, Черне море з його шляхами до нафтових багатств Баку.
В справі капітуляцій і зовнішніх боргів Турції Англія, а разом і Італія не мали великої охоти зменшувати петлю на шиї Турції. Особливо суперечним було питання про Мосул. Тут з'осереджено величезні запаси нафти. В цій нафті, є заінтересовані і Америка, і Франція, як і сама Англія, бо світові запаси нафти, за винятком бакинських, невеликі і напередодні остаточного виснаження, в той час коли потреба нафти для транспорту, для флоти, для промисловости є конечна.
Англія відстоювала своє виключне право експлоатації нафти. Сполучені Штати, не приймаючи участи в конференції, обмежившись посилкою лише „дозорця“, в той час грали величезну ролю на ній і відстоювали вільні руки для всіх держав в Мосулі. Турція ж зі свого боку не хтіла поступитись своїми правами на користь Англії.
Після двох-місячних жорстоких суперечок справа стояла в ось якому вигляді.
Рад. делегація настоювала на своїх вимогах зачинення протоків для військових кораблів. Але Турція, щоби добитись уступок по инших пунктах, погодилась на пропозицію Англії в справі протоків та Константинополю. Зате в справі Мосулу та фінансово-економичних питаннях до згоди не прийшло.
Варто зазначити, що Ангорський Парламент (Великі Національні Збори) одхилили умови приняті Лозанською конференцією. Зараз неможна ще сказати, як підуть події надалі. Але ця постанова Ангорського Парламенту свідчить, безумовно, за те, що віковічний конфлікт між імперіялистичним Заходом і колоніяльним Сходом буде розв'язаний не на Лозанській і їй подобних конференціях. Ангорський дрібно-буржуазний уряд, що стоїть на чолі зруйнованої країни, лише через те може відкидати постанови імперіялистичних конференцій, що сотні мілійонов колоніальних рабів уже повстають до боротьби за своє визволення.
