Конкретне питання, шо повстало після Жовтневої революції — це було питання про відношення між існуючими Радянськими Соціялістичними Республіками.
Само собою зрозуміло, що відношення між Соціялістичними робітничо-селянськими державами з забезпеченою за пролетаріятом диктатурою не можуть бути такими ж, як відношення між буржуазними державами.
Хоча вже в розвиткові буржуазної державности, як ми зазначили вище, ясно позначилась тенденція інтернаціоналізації політичного та господарського життя, навіть певне змагання до федералізації, прикладом чого є Сполучені Держави Америки, Германська конфедерація, Швайцарська конфедерація й т. и., всеж цей процес не може переступити за основний мент розвитку капіталістичного громадянства, що виявляється в національному партикуляризмові. Стосунки між буржуазними державами та відносини між соціялістичними державами йдуть двома протилежними шляхами. Все буржуазно-цівільне та міжнародне право засноване на принципі приватної власности. Закон, що панує в середині капіталістичної держави, це конкуренція між окремими капіталістами; закон, що панує в міжнародніх відносинах — конкуренція між окремими капіталістичними державами. Звідси й ріжниця між соціялістичним міжнароднім правом та буржуазним міжнароднім правом. Позаяк я раніше докладніше спинявся на цьому питанні, я дозволю собі тут послатись на мою статтю, надруковану в «Комуністичному Інтернаціоналі» — щомісячному журналі ЦК КПУ під назвою: «Відношення між Радянськими Республіками».
«Цей же закон регулює й розвиток буржуазних держав. Вони є такими ж конкуруючими організаціями і з тим же результатом повного знищення слабих держав або, в кращому разі, повної їхньої підлеглости сильним. Між буржуазними державами складаються торговельні договори, почтово-телеграфні та залізничі конвенції і між ними, в звязку з міжнародніми обставинами, можуть утворюватись союзи захисту та наступу, — але все це має характер тимчасовий та другорядний, не порушуючий їхнього індивідуалізму. Ці союзи не можуть знищити існуючого антагонізму. Як тільки спільна небезпека або тимчасовий інтерес, що об'єднує дві чи кілька держав, промине, знов спалахує ще з більшою силою властива їм боротьба та ворожнеча. Характерною в цьому відношенні є історія коаліції держав угоди та всіх їхніх спільників за час та після імперіялістичної війни.
судити, Греков та Струк обвинувачують Петлюру, що він знову продав Україну Польському Урядові й уложив нову умову, на підставі якої Польщі полишається в майбутній війні окупувати лівобережну та правобережну Україну на 15 років, при чому після 15-ти років Польща очистить лівобережну Україну, а на правобержній мусить бути організоване народнє голосування. Петлюра стільки разів вже продавав Україну й стільки підписував зобов'язань відносно ріжних чужеземних урядів, що нове зобов'язання ледве чи може додати до цього що-небудь.
