«Націоналізм є ідеологією буржуазної державности. Дипломатичні інтриги, ріжного роду засідки, взаємне обдурювання є її звичайними засобами. Коли в першому маніфесті Інтернаціоналу Маркс, кажучи про чужоземну політику капіталістичних держав, протиставляє їй політику, засновану на законах людської моралі, звичайно, він не мав на увазі, що в буржуазному суспільстві соціялістам треба протиставляти капіталістичній політиці християнську мораль: «не роби другому того, чого не хочеш, щоб робили тобі». Він вказав пролетаріяту, що тільки перемога пролетарської революції може утворити умовини для чесних та щирих відносин між усіма народами.
«В протилежність буржуазній державности, державність пролетарська, відкидаючи приватну власність на засоби виробництва, відкидає приватну власність і на саму державну територію. В соціялістичній державі нормуючим принціпом є не інтерес приватного експлоататора, а інтерес усієї робітничої класи. Кордони між соціялістичними державами перестають мати політичний характер, перетворюючись в звичайні адміністраційні межі. Так само щезають і межі, що поділяють окремі приватні виробництва, що нормуються лише законом конкуренції. Замісць хаотичного капіталістичного господарства, де напружене виробництво фабрикатів та інтенсивна експлоатація робітника змінюються промисловими кризами та безробітчиною, з'являється організоване націоналізоване виробництво, що раціонально розвивається по загальному державному плану не тільки в національному, але й міжнародньому масштабі. Тенденція соціяльної революції є економичний та політичний централізм, поки що в формі міжнародньої федерації, та загальне організоване економичне господарське життя. Утворення цієї федерації не може бути наслідком одного підпису пером, а є результатом більш менш довгого процесу виживання партикуляризму ріжних демократичних та національних передсудів, результатом взаємного ознайомлення та пристосування. Вищезгадані підвалини, проголошені ще Першим Інтернаціоналом робітників, лягли й в основу відносин між існуючими радянськими республіками, в першу чергу між Радянською Росією та Радянською Україною».
В попередньому розділі ми ознайомились з тенденціями розвитку соціялістичного господарства за певний період, бо в усіх наших міркуваннях досі ми виходимо з гадки про існування держави взагалі. В такому разі відносини між соціялістичними державами означуватимуться основним моментом — необхідністю для них мати планове господарство та планове керування. Це значить — об'єднання, централізм в тій чи иншій мірі, в залежности від зовнішніх та внутрішніх умовин.
