Які моменти повинні накласти своє тавро на взаємовідношення Радянських Республік? Всіх їх, звичайно, обрахувати неможна, але на головні з них можно тут вказати.
Перший — це боротьба з контр-революцією зовнішньою та внутрішньою.
Ледве чи треба доводити, що при тій жорстокій громадській та міжнародній війні, яку Радянські Республіки переживали на протязі 3-х років, необхідно було в військовій справі внести єдність керовництва, управи, найсуворішу координацию та найвищий централізм.
Ці умовини ще не пережиті. Ми користуємось передишкою, але не сталою згодою. Що дня нові події на взір Рурських можуть викликати знов імперіялістичну війну.
Другий момент — господарське будівництво. Під цим словом ми розуміємо однаково, як промисловість, так і сільське господарство та торговлю. При тому страшенному убозстві, в якому є зараз Радянські Республіки, при тій руїні, що вони дістали у спадщину з часів імеріялістичної війни, необхідне як найбільше зберігання засобів та сил. Незалежно від того, що соціялістичне господарство означає планове господарство й що таким чином і в майбутньому координація господарської діяльности Радянських Республік буде необхідною — в біжучий час, який зараз ми переживаємо, ця необхідність диктується нам ще й убозством та руїною.
Третє — це фінансове питання. Очевидно, що окремим зусиллями ні одна з Республік не може подужати важке фінансове становище й, що фінансове питання, яке на протязі певного періоду домінуватиме над усіма иншими питаннями й від правильного розвязання якого залежитиме й відновлення промисловости та сільського господарства, також вимагає найбільшої координації та найбільшого об'єднання.
Четверте — це міжнародне становище. Генуя, Гаага та Лозана показали нам, що капіталісти не відмовляються від своїх намірів відновити свої привілеї, скасовані робітничо-селянською революцією. Вони вимагають не лише визнання боргів, але й повернення їм приватної власности. Якщо міжнародній копіталізм припинив до якогось часу свій військовий напад на Радянські Республіки, то тим дужче він намагатиметься роскласти їх шляхом економичної навали. Він подбає пройти в усі шпарини нашого господарського життя, розруйнувати всі підвалини Радянської влади, — монополію зовнішньої торговлі, націоналізовану державну промисловість і т. п.
Один з безсумнівних засобів, до яких вдається міжнародній імперіялізм для того, щоб знесилити Радянську владу, є підтримання національної ворожнечи та національної боротьби.
П'яте — нова економична політика, ц.-т. частковий перехід від планового соціялістичного господарства до приватного грошевого господарства. Це означає приватну торговлю, приватний капітал, зміцнення дрібної буржуазії мійської та сільської, утво-
