рення умовин для приватно-капіталістичної акумуляції. Таким чином в той час, як ми ще не досягали зовнішньої рівноваги, відношення сил між капіталістичним світом та Радянськими Республіками є на користь першого, й нам доводиться робити великі зусилля, щоб відстояти свою соціялістичну політику, одночасно з цим і відношення сил в середині країни також складаються несприятно для соціялістичного господарства. Все каже в бік того, що останнє вийде переможцем, що нова економична політика є дійсно величезним стратегичним ментом, глибоким обхідним рухом пролетаріяту, але, як кожний стратегичний плян та кожний глибокий обхідний рух, вона вимагає найвищої єдности, скупчення уваги та сил в одному пункті: успіхові даного обхідного руху.
Всі вищенаведені обставини, звичайно, відбились і на союзному урядові. Необхідність дати одсіч капіталістичній навалі зовні, напір дрібної буржуазії з середини, необхідність використовувати як найраціональнішим засобом ресурси країни владно диктували Радянським Республікам єдиність політичного та господарського фронту.
Инколи в дискусіях доводиться чути — пролетарська держава повинна бути державою централізованою, через це Радянські Республіки повинні злитись в одну централізовану державу.
Таке міркування немає нічого спільного з комунізмом. Ніколи комуністичний програм не ставив собі завданням централізацію взагалі. Що ж до самої держави, то відношення до неї комуністів також відоме.
В найкращому разі, — писав Енгельс в передмові до брошюри Карла Маркса: «Громадянська війна у Франції», — держава є зло, яке пролетаріят, що переміг в боротьбі за класове панування, дістає собі у спадщину[1]. Пролетаріятові неминучо доведеться так само, як Паризькій Комуні, негайно відітнути, оскільки лише це можливо, найгірші боки цього зла, поки нове покоління, що виросло в новому вільному громадському устрої, зробиться здібним позбутися всього цього мотлоху, — яких би то не було державних установ».
Инакше кажучи, держава, що повстала яко наслідок поділу суспільства на класи, зникне разом зі зникненням самих класів. Комуністичне суспільство буде суспільством бездержавним. Звичайно, це питання далекої будучини. Звичайно, до цього довго ще пролетаріят використовуватиме державну владу для того, щоб організувати соціялістичне виробництво. Але слова Енгельса ми навели задля того, щоб показати, що держава зовсім не є для нас фетишем. Не є для нас фетишем і централізація та централізм. Централізм та централізація добрі остільки, оскільки
- ↑ Див. також Лєнін „Держава й революція“.
