Сторінка:Червоний шлях, 1923-01.pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ниці знов будуть поділені на дві категорії — залізниці загально-союзного та залізниці місцевого значіння. Перші знаходитимуться в безпосередньому распорядженні союзного Наркомату, другі підлягатимуть Раднаркомам окремих республік. Може це станеться не відразу, але тепер вже можна сказати, що будівництво шосових шляхів повинно бути під керуванням окремих республік. Аналогичні уваги можна зробити й з приводу телеграфу, почт та телефонів. Вже тепер існує дужа течія, щоб телефонна сітка була передана окремим урядам та губвиконкомам, а за союзним Наркомпочтелем були б залишені тільки телефони загально-союзного значіння.

Такого роду розвязання питань транспорту та звязку завдовольняє як загальні, так і місцеві інтереси. З другого боку — один план, один тариф, з другого зацікавленість місцевих установ в постановці справи транспорту та справи народнього з'язку на належну височінь

Так само, коли йде мова про військове керування, про Зовнішторг, про Наркомат Чужоземних справ є цілі галузі, де за урядами окремих республік треба залишити певну ініціятиву.

Це питання, звичайно, розвязується не стільки конституцією, скільки окремими статутами, що повинні бути вироблені відносно кожного окремого союзного комісаріяту. Але тут необхідно підкреслити, що ці статути повинні перейнятись не бюрократичним, а демократичним централізмом.

Другу категорію комісаріятів складають так звані директивні комісаріяти — фінанси, рада народнього господарства, продовольчий, робітничо-селянська інспекція та праця. Такі комісаріяти матимуться й у союзному Раднаркомі й у Раднаркомах окремих республік. Союз вироблятиме лише загальні пляни та директиви, а оперативні роспорядження виходитимуть виключно від Наркомів окремих республік, що підлягають і віпдовідальні перед ЦВК'ами та Раднаркомами цих останніх.

Врешті йде третя категорія комісаріятів — комісаріяти національні, що знаходяться при окремих Раднаркомах Внутрішніх справ, хліборобства, правничий, народнього здоровля, народньої освіти, соціяльного забезпечення. Але зрозуміло, шо незалежність окремих республик в сфері земельного устрою неможна, звичайно, пояснювати в той спосіб, шо окрема республіка може скасувати в себе націоналізацію землі. Вона перестала б таким чином бути радянською республікою. Через це певне основне законодавство, що до основного земельного закону, основною цівільного та карного кодексів і т. п., повинне також бути законодавством загальносоюзним. Загальносоюзним є й фінансове законодавство, загальносоюзним є державний банок, загальносоюзною є емісія.

Врешті, третє питання — яким чином забезпечити реальну участь окремих республік в союзному уряді. Це забезпечення