в той спосіб, що він проголосив гасло «партії аристократичної меншости». Але це полагодження суперечности обмежується лише на керовників, на Мусоліні та Біянкі. Маса повинна бути в дисципліні, сидіти тихо, індивідуалізм існує лише для вищих пари сотен.
Але оскільки фашизм повстав, яко рух конкуруючий з масовою партією, то він мусив, звичайно, й сам намагатись зробитись партією мас. Отже, він обіцяв кращу платню, знищення важкого безробіття, розвязання питання про помешкання. Всього цього він хотів осягти шляхом «співробітництва класів». В зв'язку з цим цікаве відношення Мусоліні до маси. Ми передаємо слово йому самому. Він піше:
«Фашизм викинув і розвіяв соціялістичну ідеологію, для котрої маса, яко така, стояла на висоті свого роду таємничого божества. Маса це стадо й, яко таке, підлягає всім первісним інстинктам. Вона не має жодного звязку. Вона підлягає безвільному уривчатому динамізмові без системи. Коротко кажучи, вона матерія, а не дух. Як що залишити її самій собі, вона роспилиться в атоми. Отже, треба зруйнувати вівтарі, що були поставлені демосові: його святощі масі. Навпаки, в цьому відношенні можна було б згодитись з Ніцше, який вимагав для маси найбільшого добробуту, щоб вона своїми жалями та метушнею не перешкоджала найвищим, трансцендентальним виявленням духу».
З цими гаслами виступив Мусоліні перед маси!
В цьому періоді фашизм вже був гаразд здібний до урядування. До цього належало перш за все його перекинення з республіканської партії до монархичної. Його республіканські вигравання не відповідали монархичному офіцірському корпусові. Щоб не програти його симпатії, в мент фашизм був помазаний монархичною палітурою. Вже в великій промові в Ідине виявив Мусоліні свою прихильність до монархичного принціпу й знищив цим останню перепону в відношенні з короною.
Так прийшли останні дні жовтня 1922 р., — захоплення влади фашистами. 24-го жовтня виголосив Мусоліні в Неаполі промову, в якій він виклав свої політичні завдання в найближчі тижні. «Або вони самохіть віддадуть нам владу, — заявив він, — або ми візьмемо її собі силою, маршируючи для цього до Риму. Питання залежить від кількох днів, може, годин. Виступ, проведений в ту ж саму годину по всіх частинах Італії, мусить схопити за горло нікчемну правлячу класу». Так казав Мусоліні у вівторок. В суботу він свою погрозу здійснив. Фашисти піднялись по всій Італії, опанували урядовими будинками й захопили державну владу. З цього запалав бій між ліберальною буржуазією та її наймитами.
Буржуазія раділа, коли когорти Мусоліні кидались на робітників, коли вони зривали зібрання революційних робітників, спалювали професійні будинки. Вона вітала Мусоліні, яко
