стрибатиме, тягнучись позаду, зойкаючи болем. За дурною головою завше бідне серце, але… тут є велике „але“, що з найрозумнішої людини в коханні робить класичного дурня…
Ото й кажуть — згубив голову, а воно мила зацапила.
Пишу це з власного досвіду…
Цього питання ніяка партійна наука ще не розвязала.
14. От-так іду вулицею, придивляюсь — і… аж дивно робиться, що кожний смоктав цицьку — од паршивого кривогубого ідіота до найвищої людини в державі — оттак і смоктав натягуючи, як черевик на гумах… А дивишся — такий поважний іде чи їде… А ти ж, сучий сину, також був маленьким паршучком, червоним клаптем м'яса уродився і натягував молоко, як і всі инші, як другий, десятий…
(Це гарно так міркувати, щоб загубити повагу до походження).
Просто отак зморщеним сліпим обличчям ловив за пипку на руках у матері і в розстібнуту блюзку влазив, а тепер — секретар Цека, нарком, директор тресту, біржовик — і поважний який, подиви на нього…
15. Ревність — функція власности. А знов подумаєш, виходить, що захватне чуття, на кращу особу другого полу в індивідуальній оцінці, яке полягає в ревності — це патент на придбання кращих екземплярів людини для цілого людства, для одбору. Колективна вселюдська приналежність не є вже власність. Виходить ревність не звязана з власністю. Звичайно, це в ідеальному розумінні, як у собак. Коли б це чуття знищити, був би крах (це в мілійонах літ), припинився б розвиток, бо половий добір загинув би, коли б пари сходились по жеребку…
16. Гармонія частин і форм залежить від нашого тільки (людського) сприйняття світу, від нашого світовідчування.
Тому, мабуть, нас уражають де-які істоти й форми негармонійні з нашого погляду.
Але раз вони існують і їх не знищила природа, значить вони гармонійні в ній; вони мають другу гармонію, збудовану на иншому світосприйнятті, иншому принціпі. Негармонійне в природі зникає, або обертається в гармонійне.
Можна сказати, що машина негарна формою, ще не зовсім викінчена, ще не доцільно росходує енергію. Там чогось ще бракує. Аероплан спочатку був громоздкий, не гармонійний — та й літав він ледве. А от чим більше вдосконалюється, тим він пропорційніший, гармонійний і гарніший.
У риб мусить бути инша гармонія. Багато там инших складових частин, порівнюючи з нашим світом. Тому вони часто вражають нас своєю, начеб-то, негармонійністю, але — вони там доцільні.
Отож і гармонія так само відносна, як і все инше.
