до Синельникова, а потім навіть і до Лозової, на південний захід до Красновського фронту (Мушкетово, а иноді навіть Микитовка). На заході, в середині грудня 17 року, в Полтаву вступили Натієвські та місцеві націоналістичні українські військові частини ЦР, владу рад там було скинено, і таким чином в цьому напрямку територія Радянської України простяглася ледви чи не до Люботина.
Військові сили Української Радянської Республіки буливиключно робочі та червоногвардійські отряди та де-які військові частини, що знаходилися в стані стихійної демобілізації і роскладу.
Всі озброєні сили, що підлягали Главковерхові і Народньому Комісарові РСФРР по боротьбі з контр-революцією т. Антонову-Овсієнко, всі вони були направлені на Дон для боротьби з козацькою контр-революцією. Жадного багнета, кулемета з цього напрямку не можна було взяти, бо звідтіля йшла погроза для всієї радянської пролетарської революції в особі превосходительної самодержавної всеросійської реакції.
Тим часом, після одвертого виступу проти УЦР, яко державної влади України, за владу Рад для всієї України, ВУЦВик і його Народній Комісаріят знаходилися в дуже скрутному і навіть критичному становищі: територія майже вся була захоплена ЦР, що роззброювала та тероризувала робітництво; військові частини, прихильні до радянської влади, знаходилися на південно-західньому фронті за 1000 верст від Харкова, без можливости увійти в звязок з ним, а пролетарські сили Донбасу були заняті черговими заваная боротьби з красновською донською контр-революцією.
Знову і знову виникала думка у де-яких товаришів — поставити хрест на Україні залишити й переваритися у власному соціял-патріотизмові, доки вона доспіє до радянської республіки, а поки ми всі сили направили на охорону радянського будівництва в Донбасі, і знову в цих внутрішніх дебатах ставилися на карту доля революції. Дарма — вона знайшла шлях до будучини і сили для дальшої боротьби.
У самому Харкові знаходилися частини, що співчували УЦР, і треба було їх, як ворожу силу, обеззброїти. Це зробили невеличкі частини — ВУЦВИК'у.
Звичайно, це були дуже невеличкі гуртки добровольців-робітників з усієї України та з озброєних вояк розформованого українського запасного полку. Отже треба було подбати про збільшення військової сили. Постановою Комісії ВУЦВИК'у, в складі В. Затонського, Ю. Коцюбинського, В. Примакова, М. Скрипника та иш. т-шів, було засновано перший кінний полк червоного козацтва імени ВУЦВИК'у, а на Його чолі поставлено т. Примакова. Це був перший осередок більшовицької військової сили. План революційної повстанської боротьби був такий:
В Харкові приблизно на 10—15 січня була скликана всеукраїнська конференція селянських депутатів, і одночасно ⅔ всіх членів ВУЦВИК'у кинуто по губернях, містах та селах України —
