до Катеринославу, Полтави, Чернигова, Єлісаветграду й инш. для організації збройного повстання проти УЦР.
Іспарту ще доведеться встановлювати повний список членів першого ВУЦВИК'y: ні мої документи, ні моя пам'ять зараз не можуть перелічити їх всіх, — лише можу пригадати, як в березні 18 року на другому Всеросійському з'їзді Рад в Катеринославі ми перерахували членів першого складу ВУЦВИК'у і нарахували, що з них ⅔ загинуло за часи боротьби в перших чотирьох місяцях збройного змагання за владу рад на Україні, як, напр., т. П'ятаков Л., Саша Горвіц в Київі та инші. Навіть зі складу Народнього Секретаріату половина була кинута на фронт або за фронт.
Наслідком цієї організованої енергійної боротьбі була підготовка і вибух повстання в багатьох місцевосцях України, а для початку цієї боротьби було кинуто невеличкий військовий осередок майбутньої більшовицької регулярної армії, перший кінний полк червоного козацтва під командуванням та Віталія Примакова.
Тепер про це можна вже говорити і треба пригадати, що більшовицький наступ на Київ наприкінці 17-го року, як також і другий більшовицькій наступ на Київ у кінці 18-го року, почався, так би мовити, самочинно проти тої линії, що її трималося командування. Позачергове завдання боротьби з контр- революцією Дону, тої боротьби, що провадилася загальною військовою владою і осередком радянської влади в Петербурзі, комісія ВУЦВИКу не виконала, навіть цілком зламала директиву центру, коли викинула гасло: «На Київ проти Центральної Ради».
З т. Антоновим-Овсієнко командуючим військами донецького напрямку красновського фронту контр-революції Комісії довелося вести досить довгі і гарячі дебати, поки він відмовився, нарешті перешкоджати її намірам і навіть рішив прийти на допомогу. Цей наступ проти ЦР мав два напрямки: на Полтаву і на Катеринослав. Наступ на Катеринослав мав крім того ще одно завдання: перерізати шлях, яким на підмогу Краснову йшли донські козаки з фронту. Це був той самий доказ, що остаточно переконав Главковерха Антонова-Овсієнка, і він згодився на цей план.
Боротьба за Катеринослав була спочатку занадто гострою, але потім члени ВУЦВИК'у, яких було кинуто туди, порозумілися з українськими частинами, підняли серед них повстання і вільне стрілецтво обернуло свої кулемети та гармати проти свого ж командовання. Таким чином Катеринослав став знову радянським.
В Полтаві наступ мав инше значіння. По згоді з Антоновим-Овсієнко до наших українських червонокозацьких частин було додано один червоногвардійський отряд і бронепотяг. Всі ці сили були під загальним командуванням помішника т. Антонова-Овсієнка — полковника Муравйова, печальної пам'яти лівого есера,
