Сторінка:Червоний шлях, 1923-02.pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

що боїв, після 10-денної гарматної стрілянини гайдамаки, вільні стрільці, вільні козаки, під натиском наших сил, залишили Київ і в безладді відступили. З ганьбою повина була покинути Київ і Центральна Рада.

Коли радянські війська визволили столицю України, ВУЦВИК і Народній Секретаріят 8-го лютого переїхали до Київа. Рештки військ Центральної Ради тікали на Коростень, Рівно, Дубно в обійми німецького імперіялізму. 8-го лютого 18-го року, після двох місяців жорстокого кровавого змагання, з запізненням порівнюючи з Росією на 4 місяці, Радянська влада опанувала всю Україну. В нашій країні з мало розвиненою індустрією, переважною більшістю селянства знайшлися все-таки сили піти за прикладом Радянської Росії, стати на новий шлях влади Рад, влади робітництва при допомозі незаможнього селянства. Вище було подано де-кілька фактів, які вказують, радянське будівництво на Україні, завоювання України Радами відбулося силами робітників та селян України.

Скільки брехні написали тоді і після того прихильники УЦР про червоногвардійців Мурав'йова та про отряд Ремньова, про більшовицький терор в Київі після його визволення!

Але раніш були подані факти, що головною силою, яка боролася і добилася перемоги над ЦР, були робітники і селяни України — навіть більше, тут були частини Українського запасного полку, що перейшов на бік радянської влади та військових частин кінного полку червоного козацтва, що потім на протязі всієї пролетарської революції було гордістю радянської влади. Цей полк спочатку розвернувся в червону бригаду, потім в дивізію червоного козацтва, а кінець-кінцем в перший кінний корпус імени ВУЦВИК'у, яким і зараз командує т. Віталій Примаков.

А що до терору, то, звичайно, після жорсткої кровавої боротьби, яку вела проти нас Центральна Рада, що засіла у Київі, Радянська влада змушена була вжити необхідних заходів проти кодла черносотенців та инших ворогів, що залишилися в Київі. А їх у Київі були сотні, тисячі. І не про те треба казати, що було розстріляно де-кілька десятків офіцерів, полковников і членів черносотених організацій, а про те, чим це було викликано. Після перемоги революції робітнича класа завжди ставиться до переможеного з легким серцем — чи не робочий визволив тоді с-під арешту навіть Шульгіна, що потім протягом де-кількох років вів одчайдушну жорстоку кампанію проти пролетаріяту.

Мені пригадується, як в кінці 17 року в Харкові — це було як раз у той час, коли в Київі ЦР розстріляла Леоніда П'ятакова за більшовизм — командвійськ т. Антонов-Овсієнко, щоб здобути матеріальних засобів для безробітних, наклав контрибуцію в 10 мілійонів карб. на Харківську буржуазію, а коли вона відмовилася платити, арештував де-кого з великих гірняцьких