Сторінка:Червоний шлях, 1923-02.pdf/95

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

та вугляних баронів, — як тоді меншовики в Харківській раді кричали проти більшовицького терору, про недоторканість особи, а саме буржуазної особи. Це був терор... А не було терору, коли в Київі ЦР, після того як роздавила повстання робітників за радянську владу в січні 18 року, розстрілювала робочих лише за одну ознаку: «Хто мав на руках мозолі, той робочий, а хто робочий, той, напевно, більшовик, а хто більшовик, того треба розстріляти. Розстріляти!» Такий присуд був над робочими, що їх заарештували і ув'язнили за повстання в арсеналі в кінці січня 18 року.

Відкиньмо ж геть все це базікання про більшовицькій терор, що його начеб-то виявили червоногвардійці Муров'йова та Ремньова в Київі в лютому 18-го року. Була боротьба, як і всяка боротьба. В цій боротьбі було розстріляно де-кілька десятків безумовних ворогів пролетаріяту поруч з тим, як буржуазія розстріляла в цій боротьбі сотні і тисячі представників пролетаріяту лише за те, що вони робітники.

Особливо яскраво виявляється ганьба й неправдивість цих балачок українських соціял-патріотів про більшовицькій терор тоді, коли ми, звернувши увагу на події в середині самої УЦР у січні 18 року, пригадаємо де-які історичні факти: гурток українських соціял-революціонерів, зрозумівши всю неправільність і антипролетарський характер політики УЦР, зчинив внутрішній заколот в УЦР, щоб на підставі більшости, що її він думав придбати собі в ЦР, переобрати Генеральний Секретаріят і повести ліву лінію згоди з більшовиками.

Всі засоби, які тілько придбала історія для того, щоб на ошукати працюючі маси, починаючи з обіцянок демократичної влади, в соціялістичого законодавства без коаліції з буржуазією й кінчаючи погрозами збройною силою, пускала в ход УЦР, щоб запантеличити працюючим голову словами: «Влада Ц. Ради— це майже радянська влада, але тільки без більшовиків, з УЦР на чолі».

Навіть де-кілька робітників, співчуваючих більшовикам, заплуталися грою слів, зовнішньою фразеольогією і справді почали думати, що вони в дійсності помилилися, піднявши збройне повстання проти УЦР, що ліпше було б перебути без влади де-який час і потім в складі Ц. Ради найти простий шлях до свідомости представленого у ній революційного селянства, а потім на цьому грунті, його силами зібрати парламентську більшість в УЦР і таким легесеньким, мирним, тихим способом здобути Радянську владу на Україні.

Нікчемність цих думок не забарилися показати всі свої наслідки, про що свідчить експерімент тов. Шумського і инших лівих уесерів, які на підставі перевиборів ЦР мали замір відвоювати більшість в ЦР і при допомозі цієї більшости голосуванням скинути членів генерального секретаріяту: Винниченка, Порша, Петлюру та инших.