І тогди прийшли ученики єго і чудовали ся, що бесїдував з женою, однакож нїкто не рік: о що́ питаєш або о чім бесїдуєш з нею? А жена оставила конов свою і пішла до міста і мовила людем: „Прийдїт і обачте чоловіка, которий ми все уповів, що́ іно учинилам; чи не той єсть Христос?“ Вийшли із міста і ішли до него. А тим часом просили єго ученики і мовили: „Равви, їж!“ А він їм відповів: „Маю я поживу їсти, о которій ви несьвідомі.“ А ученики мовили меж собою: „Чи кто принїс єму їсти?“ Мовив до них Іісус: „Моя страва єсть, щобим сотворив волю того, кто мя послав, і щобим довершив дїла єго. Чи-ж ви не повідаєте, що ще чотири місяцї, а жнива прийдут? а я вам повідаю: підведїт очі ваші, гляньте на ниви, споловіли вже до жнива; а жнец бере заплату і збирає плоди на живот вічний, щоб радував ся сїющий вкупі і з женцем: о тім бо істинна приповідь, що инший єсть сїющий, а инший жнущий. Я вас послав жати там, де-сте ся не трудили, инши ся трудили, а ви прийшли-сте в їх труд.“ І много Самарян із міста того увірили в него за-для бесїди жени, посвідчающої, же сказав ми все, що́ йно учинилам. А коли прийшли до него Самаряне, молили єго, щоб пробував у них; і забавив у них два дни, і много знов увірили за-для бесїди єго. А до невісти мовили: „не йно за-для твоєї бесїди віруєм, бо самі чули-смо і знаєм, же той єсть поправдї спаситель міра, Христос.“ За два дни вийшов звідтам і пустив ся до Галилеї; бо сам Іісус засьвідчав, що пророк не має чести в отечинї своїй; а коли прийшов до Галилеї, приймили го Галилеяне, видївши вся, що́ в праздник учинив в Єрусалимі; бо і они зішли ся були в той праздник. Прийшов пак Іісус до Кани галилейської, де змінив воду в вино.
І був нїякий царський муж, которого син лежав недужний в Капернаумі. Той, дочувшись, що Іісус прийшов із Іудеї в Галилею, пійшов ід нему і молив єго, щоби зступив і підвів сина єго, бо вже мав умерти. А Іісус рік до него: „Коли не видите знаків і чудів, не ймете вірити.“ Мовив до него царський муж: „Господи, зступи, нїм умре дитя моє!“ Рік му Ісус: „Іди! син твій живий.“ І увірив чоловік на слово, що́ єму рік Іісус, і пішов. А коли вже надходив, вийшли слуги єго на зустріч і звістили єму, мовлячи, же син твій жиє. Звідав ся у них часа, коли єму легше ся
