Тяжко мені, сумно. Я вмираю, а мого сина Карла зо мною немає… Мене понесуть до гроба, і він не плакатиме на моїй могилі… Як солодко, коли тебе заколисує в смертний сон молитва сина — це колискова пісня.
Так, солодко, невимовно солодко, коли тебе заколисує в смертний сон пісня милого, — може, ще й у могилі це буде снитись далі… Довгий, вічний, безконечний сон про Карла, аж поки не задзвонять дзвони воскресіння… (Схоплюється у захваті) і відтоді вічно в його обіймах! (Пауза, вона підходить до клавіру і грає).
Гекторе, ти йдеш від мене, знаю,
Де Ахілла лютий меч чекає,
Щоб за друга взять твоє життя.
Хто буде дітей твоїх учити
Кидати списи і чесно жити,
Коли зринеш в чорне небуття?
Прекрасна пісня, дочко моя. Ти співатимеш мені її перед смертю.
