Цю сторінку схвалено
Моор (тоном наказу).
Живо! Живо! Не барись! Іди! І щоб тебе не бачила ні одна душа! (Косинський вийшов).
Моор.
Треба тікати звідси. Я міг би піддатися гніву, а він же син мого батька… Брате, брате! Ти зробив мене нещасним навік, а я ж зроду тебе не образив. Це ти зробив не по-братськи… Користуйся плодами свого вчинку спокійно. Моя присутність більше не буде тобі заважати, правда, правда, це було не по-братськи. Я зникаю навік у темряві, і навіть смерть моя буде тобі невідома.
Косинський.
Коні осідлані. Можете їхати, коли охота.
Моор.
Чого ти так поспішаєш, чого так швидко? Невже я її не побачу більш?
251
