несподівану розв'язку дії приносило „божество“ — актор, що спускався на сцену при допомозі спеціального механізму.
До ст. 120—122.
Пісня Амалії вся побудована на матеріалі з відомого античного грецького епічного твору — з „Іліади“ (припис. Гомерові). Пісня натякає на той момент, коли Гектор, син троянського царя Пріама, готується до бою з Ахіллом, одним з грецьких проводирів, який мститься за друга свого Патрокла, вбитого Гектором. Андромаха — жінка Гектора — просить його не виходити на бій з Ахіллом, передчуваючи смерть свого чоловіка. Ксанф — ріка, що текла під Троєю. Коціт — за віруванням античності — ріка, що тече у „підземному царстві“. Лета — теж. Елізіум — місцевість, де панує вічна весна і куди переносяться після смерті ті з мертвих, які за життя добре слугували богам. Пісня — вільна переробка уривку з „Іліади“ „Прощання Андромахи“.
До ст. 124.
Герман: „Через п'ять місяців після того почалась знову війна поміж Прусією і Австрією“. Мова йде про війну 1756 р., а саме про похід пруського короля Фрідріха II проти австрійської армії, під Прагу.
Шверін — пруський генерал-фельдмаршал, загинув у битві під Прагою.
До ст. 125.
Бій під Прагою — епізод з Семирічної війни, битва 6 травня 1757 р., в якій армія Фрідріха II розбила австрійську армію.
