Деякий час не знає, що робити, потім починає нишком ходити навколо неї, розглядаючи її. Виразом обличчя виявляє своє вдоволення з неї. Катя замислено дивиться просто себе. Коля починає придивлятися теж туди. Знов дивиться на неї. Знов туди. Нарешті, виймає з кешені бінокля і направляє його в напрямку, де дивиться Катя).
Катя — Що ви робите?
Коля — Бінокль.
Катя — Що бінокль?
Коля — Мамаша купили для театру.
Катя (байдуже) — Ну?
Коля (не розуміючи) — Га?..
Катя — А далі що?.. (Раптом зривається з місця, біжить до вікна. Замислено дивиться туди. Потім згадує про зшиток. Закриває його. Зітхає і в'яло повертається мовчки на своє місце. Сідає, так само байдуже дивлячись перед себе. Коля ввесь час спостерігає. Потім рішуче ховає до кешені бінокля. Заправським рухом виймає портсигара і запалює папіросу. Зважується говорити. Нервово пускає дим).
Коля — Мда…
Катя (здивовано подивившись на нього, перекривляє) — Мда…
Коля — Ге-ге-ге.
Катя — Що?
Коля — Е-е… Любов…
Катя — Що-о?!
Коля — Еге. Любов.
Катя (неохоче) — Ви знаєте, що таке любов?!
