репортьора ввійти. Входить репортьор. П'єр на дверях спостерігає, час-од-часу передразнюючи репортьора рухами).
Репортьор — Вибачте. На одну хвилину. Я дзвонив вам з редакції „Червоне перо“. Ви були так ласкаві…
Окс. Ів. (випрямившись, тримається згори) — Ах да! Здається, щось таке… Не пригадую.
Репортьор — Ще прохали не надовго, бо у вас сьогодні доклад.
Окс. Ів. — А правда, правда! Ну сідайте, будь ласка! (Подивившись по черзі на Софію Єлпідіфоровну і репортьора) — Ах, ви не знайомі? — Знайомтесь, будь ласка. Це… наша дружина… (Всі роблять здивовані очі) Фу! — що я: невістка. Невістка нашого сина. (Софія Єлпідіфоровна і П'єр сміються) — То єсть, наша невістка, майбутня дружина нашого сина… (Вибачливо до репортьора) Так, знаєте, голова запаморочена всякими справами.
Репортьор (запобіливо). — Ну ще-б пак!
Окс. Ів. — Просто иноді боюсь, що, гляди, сплутаю з чужою і власну дружину.
Репортьор — Да-да…
Окс. Ів. — Ну, так! (Побачивши П'єра) П'єр, що я тебе прохав?! (П'єр, опам'ятавшись, вибігає) — Ну, почнем?.. (Починає ходити, обмірковуючи, по кімнаті. Репортьор, сівши недалеко од Софії Єлпідіфоровни, наготував автоматичну ручку і блок-нота. Оксен Іванович ходить, тре собі лоба, ніяк не може
