Кат. Ів. — Але при чому тут інтернаціонал?..
П'єр — Що?..
Кат. Ів. — До чого тут інтернаціонал…
П'єр — Інтернаціонал?… Да!.. Гм…
Кат. Ів. — Любов і… інтернаціонал… (Павза)
П'єр (напружено думає і раптом радісно) — Ну, що ви, маман! Як ви не розумієте. Це-ж так і мусить бути!
Кат. Ів. — Що?..
П'єр — Інтернаціонал! Любов і Інтернаціонал.
Кат. Ів. — Як?
П'єр — А так… Адже Катя — комсомолка?
Кат. Ів. — Комсомолка.
П'єр — Ну?
Кат. Ів. — Ну?!
П'єр — Ну, значить, і інтернаціонал!
Кат. Ів. (сердито) — Але чому?.. Чому Інтернаціонал?..
П'єр — Як чому? Тому, що-інтернаціонал! У них же все так.
Кат. Ів. — Да?..
П'єр (безапеляційно) — Да-а-а! У них — все. Їсти там, чи пити, спати, гуляти, любити, все, щоб був Інтернаціонал! А як-же. Инакше-ж не можна.
Кат. Ів. — Та-ак…
П'єр — Ну да! Звичайно.
Кат. Ів. — А-а… Ну, то значить добрий знак…
П'єр (нетерпляче) — Та який знак?! Любов!!
Кат. Ів. — Та любов же, любов…
