Ця сторінка вичитана
— 8 —
С цего вы бачэте, що нэ ўсі̂о так є, як вам здаєц’ця. От йще вам прыклад: ў ночы, як небо ясне, вы бачэте багац’ко, багац’ко зірочок. Де-які з ных блыщат, де-котрі палают, де-які блыскают, а ўсі выдаюц’ця нам малесен’кымы. От же знайте, що біл’ша час’т’ з ных ў кіл’кавац’цят’ раз біл’шэ нашоі зэмлі. Выдаюц’ця ж вони мален’кымы чэрэз те, що воны здорово-далеко від нас. Так то воно: нэ ўсі̂о так є, як нам здаєц’ця.
III. Зэмля[1]
Sвіздочкы, которі нам выдаюц’ця малесен’кымы блэскучымы точками, такі здоровен’ні землі, що на ных змістылос’ бы кіл’ка крот міліі̂онів людэй и то дужэ просторно. Чи жывут’ на ѕвіздочках людэ, мы нэ знаєм. Знаєм тіл’ко, що як-бы нам довэлося з якоі-небуд’ зірон’кы позіркнуты на
- ↑ Артыкул цей я ўзяв с кныжкы п. Ушын’ского: „Дѣтскій міръ и Хрестоматія. Спб. 1841 г.“ Спасенна душа була бы тая, котора пэрэтлумачыла-бы тую кныжку на нас’ку мову.
