або на возах и сталы одягатыся ў шкуры ж жывотыны, а після сталы спомогатыся и на одэжыну. Щей тогді людэ нэ знают Бога, а кланяюц’ця сон’ці̂ові, зіркам, ўмэрлым. Такі народы йще нэ сіют и нэ орут, а чабануют. Воны жывут’ семъямы: сэмъя слухає найстаршого родыча. Ще й тэпер є подекуды такі народы.
Ў ті давні поры людэ йще нэ ўмілы куваты ні заліза, ні міді: тым-то и начыня у ных було просте й кепске; тым-то и жылы воны нэ так-то добрэ. Пора вынаходкі кованя міді й заліза наступає с порою вынаходкі буков для пыс’ма. Ў ковадлі и ў буквах чоловік має дві вэлыкых підмогы до жытя. Ковадлом він выробляе орудыны для будівлі осел’, а буквамы пэрэдає думкы и мыслі, и г̇рунтує и фундує свій розум и щас’тя. Тогді выробляє він руз’ні начыня и бэрец’ця за оранку. Тогді ўже він пізнає правдывого Бога. Тогді людэ жывут’ оселямы, формуюц’ця ў громады, а громады складаюц’ця ў обчэства, а обчэства ў пан’-
