Сторінка:Шэйковскый К. Домашня наука. II. Выш'ші початкы. Кыів. 1861.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 15 —


 А третя деж ся має?
 Ў сыні̂ому морі потопає!
Пры той час’ті, був Грыц’ко Зборовс’кый,
Отаман козац’кый запороз’скый.
Той по судну похоџає, словамы промовляє:
„Хтос’ мэж намы, пановэ, велыкый гріх на собі має,
Щос’ дужэ злая хуртовына на нас налягає;
Сповідайтес’, браты, мылосерному Богові,
Сыні̂ому морові и мэні отаманові козац’кому!
 Ў сынєє море ўпадайте,
 Війс’ка козац’кого нэ губіте!“
 То козакы теє зачувалы,
 Тай ўсі замовчалы:
 Бо ў гріхах сэбе нэ знавалы.
 Тіл’кі обізвався пысар’ війсковый,
 Козак лэистровый,
 Пырятын‘с’кый поповіч Олэксій:
 „Добрэ вы, брац‘ця, учыніте,
 Мэне самого воз‘міте,
 Мэні чорною кытайкою очы завъяжіте,
 До шэі білый камін’ прычэпіте,
 Тай у синєє море зопхніте!
 Нэхай буду одын погыбаты,