А третя деж ся має?
Ў сыні̂ому морі потопає!
Пры той час’ті, був Грыц’ко Зборовс’кый,
Отаман козац’кый запороз’скый.
Той по судну похоџає, словамы промовляє:
„Хтос’ мэж намы, пановэ, велыкый гріх на собі має,
Щос’ дужэ злая хуртовына на нас налягає;
Сповідайтес’, браты, мылосерному Богові,
Сыні̂ому морові и мэні отаманові козац’кому!
Ў сынєє море ўпадайте,
Війс’ка козац’кого нэ губіте!“
То козакы теє зачувалы,
Тай ўсі замовчалы:
Бо ў гріхах сэбе нэ знавалы.
Тіл’кі обізвався пысар’ війсковый,
Козак лэистровый,
Пырятын‘с’кый поповіч Олэксій:
„Добрэ вы, брац‘ця, учыніте,
Мэне самого воз‘міте,
Мэні чорною кытайкою очы завъяжіте,
До шэі білый камін’ прычэпіте,
Тай у синєє море зопхніте!
Нэхай буду одын погыбаты,