Сторінка:Шэйковскый К. Домашня наука. II. Выш'ші початкы. Кыів. 1861.pdf/21

— 17 —

 Колыб мэне сяя
 Хуртовына злая
 Ў морі нэ ўтопыла,
 Од смерти молытва бороныла;
То знав бы я отця й матір шануваты, поважаты!
То знав бы я старшого брата за рідного бат‘ка почытаты;
И сэстру ріднен‘ку за нен‘ку у себэ маты! —
То як став поповіч Олэксій гріхы своі сповідати;
То стала злая хуртовына по сыні̂ому морю стыхати;
Судна козац’кіі до горы як рукамы підіймала,
 До Тендэра острова прыбывала.
То ўсі тогді козакы дывом дывувалы:
Що по якому сыні̂ому морю, по быстрій хвылі потопалы;
А ні одного козака з мэжэ війс’ка нэ ўтэряли!
От же тогді Олэксій поповіч из судна^{(нерозбірливий текст)}
Бэре с’въятеє пыс’мо у рукы, чытає,^{(нерозбірливий текст)}
Усіх добрых людэй на ўсе добре нау^{(нерозбірливий текст)}
 До козаків промовляє:
„От-тым бы-то, пановэ, треба людэй
Панъотця и пані-матку добрэ шануваты ^{(нерозбірливий текст)}
Бо котрый чоловік теє уробляє,