Ця сторінка вичитана
Лейстер
Так падають мої надії, гинеМойого щастя корабель, за дошку
Я пробую схопитись і шукаю
Очима знов прекрасної надії.
Портрет Марії, в сяєві принад —
Передо мною. Молодість, краса
В свої права вступили вповні знов,
Не честолюбство — серце порівняло
І зрозумів я, скарб який утратив…
Я з жахом бачу, — в глибочінь біди
Зіштовхнута вона з вини моєї.
Надія пробудилася в мені —
Її спасти й завоювати можу.
Зумів я через вірні руки їй
Відкрити, що змінився серцем я,
А лист, який ви принесли мені,
Впевняє, що пробачила, що буде
Вона сама — ціною порятунку.
Мортімер
Та ж ви нічим не помогли спасінню!Її ви припустили осудити,
Самі за смерть її голосували,
Було потрібно диво… Правди світло
Мені відкритись мусило у Римі,
У Ватікані мусило їй небо
Рятівника нежданого добути,
Інакше не знайшла б до вас путі.
