Ця сторінка вичитана
І молоді й старі підвладні їй.
Такі чоловіки! Всі — ласолюбці!
Принадна їм весела легковажність,
Для них не цінне те, що варте шани.
Хіба не помолодшав Толбот навіть,
Як про її принади промовляв!
Лейстер
Пробач йому! Він вартував її,Вона його, підлесна, обдурила.
Єлізавета
Хіба вона така прекрасна справді?Так часто мусила хвалу їй чути,
Що хтіла б знати, чи правдиво це.
Лестять портрети, описи брехливі,
Я вірила б лише своїм очам.
— Чому так дивно глянули?
Лейстер
Я в думці
І — не ховаюсь — дуже б я радів,
Коли б таємно, нишком міг би я
Тебе побачити супроти Стюарт!
Тоді б упилась ти цілком своєю
Звитягою! Вона ж на власні очі —
Бо гострий зір у заздрості — тоді
Переконалась би в своїй поразці,
