Тепер зустрілись ми віч-на-віч, сестро.
Кажіть! Назвіть мені мої провини,
Я повнотою заплачу за них.
Ах, чом не вислухали ви мене
Тоді, як я цього благала ревно!
Ніколи до такого не дійшло б,
Не сталося б у цім похмурім місці
Побачення зловісне та сумне.
Змії на грудях не зогріла я.
Не лайте долі, лайте чорне серце
Своє, свій дико-честолюбний рід.
Між нами ворожнечі не було,
Тоді мені оголосив війну
Ваш дядько, владолюбний пастир церкви,
Що тягнеться до всіх корон зухвало:
Безумну думку надихнув у вас —
Привласнити мій герб і титул мій,
На смерть і на життя борню зі мною
Почати… Все покликав проти мене —
Попівські язики, народів меч,
Жахливу й грізну зброю фанатизму,
І навіть у моїй державі мирній
Він полум'я повстання запалив.
Але зі мною — бог, а гордий піп
Залишив поле бою!.. Блискавиця,
Готована мені, на вас упала!
