Ця сторінка вичитана
Ніколи одяг кольору нічного
Я не зніму! В жалобі вічно буду;
Та нині буду мужнім. — Обіцяйте
Ви теж утішити свою журбу.
Коли всі інші в безнадійну тугу
Вдадуться, — то й тоді шляхетний спокій
Ми перед нею виявимо, будьмо
Їй посохом на смертному шляху!
Кеннеді
Ні, Мельвіль! Помилились ви, гадавши,Що підтрим наш потрібний королеві,
Щоб мужньо стріти смерть. Вона сама
Шляхетний приклад мужності дає нам.
За це не бійтеся! Марія Стюарт
Помре як королева й героіня.
Мельвіль
Чи твердо сприйняла слова про смерть?Я чув, її спіткало це зненацька.
Кеннеді
Це вірно. Та лякало зовсім іншеМою шляхетну леді. Ні, не смерті, —
Рятівника боялася Марія.
Нам обіцяли волю. Мортімер
Звільнити мусив нас цієї ночі.
Жахаючись, надіючись, не певна,
Чи треба юнакові доручити
